Ярослав Шафарь: «Кактус» завжди любив усіх своїх клієнтів і отримував взаємність»

Ярослав Шафарь: «Кактус» завжди любив усіх своїх клієнтів і отримував взаємність»

Підприємець – про історію одного з найулюбленіших закладів ужгородців та про перспективи ресторанного бізнесу на Закарпатті

 

15 років – невеликий вік для людини, але чималий – для кафе. Саме таку дату нещодавно відсвяткувало кафе «Кактус», котре міститься в центрі Ужгорода і є одним з найпопулярніших як серед місцевих мешканців, так і серед туристів.

Тому, користуючись нагодою, «Ужгород» вирішив розпитати співвласника «Кактуса», підприємця й депутата міськради Ярослава Шафаря про його секрет успіху. Втім, розмова цим не обмежилася.

 Любимо і обслуговуємо всіх!

– Пане Ярославе, я вітаю вас із таким гарним ювілеєм – 15-річчям «Кактуса». Навіть не знаю, чи є ще в Ужгороді кафе або ресторани, котрі, з’явившись уже в часи Незалежності, проіснували так довго. Цікаво було б почути, як усе починалося та в якому стані був цей вид бізнесу в 1998 році.

– Це були досить складні часи, 90-ті роки. Підприємці боялися вкладати свої гроші, бо були проблеми з криміналітетом, а люди ще не мали знань, як правильно вести цей вид діяльності. Все ще було дещо совкове.

Я тоді якраз закінчив навчання у США по харчовій галузі. Основним прикладом для мене був американський мережевий заклад «Гард-рок кафе». По його образу і навіть з таким же гаслом «Любимо й обслуговуємо всіх» ми робили «Кактус», прагнучи, щоб він був доступний різним категоріям людей. Основним девізом стало: «Роби все що завгодно – лише не заважай іншим».

Така невимушена атмосфера залишилася в нас і на сьогодні. Сприяє цьому й музичний супровід. З моменту відкриття «Кактуса» єдиним табу залишалася російська попса.

Разом з нами з’явився і розвивався відомий гурт «Текіла бенд», якому також виповнилося вже 15 років. Розпочинали в нас і «Чічеронес». Нині вони вже влаштовують вечірки всюди, виступають по Україні, а народжувалися – в «Кактусі». Мені це дуже приємно.

За 15 років, особливо після того як викупили нижнє приміщення у 2000-му, ми проводили тут найрізноманітніші культурні заходи, в «Кактусі» виступало багато гуртів і з України, і з-за кордону, проводилися вечірки, акції тощо.

– Все ж півтора десятка років – солідний термін, упродовж якого мусили бути і піднесення, й падіння. Чи були у вас кризові моменти, коли хотілося просто продати заклад?

– Коли «Кактус» відкривався, на Корзо були всього три подібні заклади. Нині їх – понад тридцять. Зрозуміло, що конкуренція доволі висока. Але й приплив людей відчувається. Тепер їх у центрі значно більше, ніж наприкінці 90-х.

На моїй пам’яті за ці 15 років було вже три кризи. Кожна била по-своєму. Заклади відкривалися й закривалися, змінювали власників та назви – «Кактус» вистояв. Завжди казав: це тому, що кактус – така рослина, яка розцвітає рідко, зате дуже гарно й яскраво.

Це – наш сімейний бізнес, котрим опікуються всі члени сім’ї, зокрема й діти, які вже підросли. Разом з мамою моїх двох дітей Єлизаветою Арендаш ми його розвиваємо, і, сподіваюся, так буде й надалі.

– Хто з відомих людей гостював у вас за цей час?    

– Дуже багато людей насправді – всіх не перерахуєш. Були в нас і політики, й зірки. З тих, хто мені дуже імпонує, згадаю, наприклад, Бориса Гребенщикова, разом з яким ми відкривали нижній зал. Завжди приємно згадати, як у нас відпочивав Кузьма Скрябін. Це мій друг, і від нього завжди набираєшся позитивного настрою. Були в нас також Олег Скрипка, «95 квартал», Валерія, «Океан Ельзи», Сашко Пономарьов. Таких людей я дуже ціную, а ці зустрічі переростали в багаторічну дружбу.

Чим я особливо пишаюся, так це тим, що «Кактус» ніколи не платив хабарів – ні бандитам, ні податковій, ні іншим службам. Ми завжди намагалися вийти зі ситуації своїм розумом, юридичними важелями, хитрістю, але не підкупом. На жаль, багато колег не зуміли цього обійти.

Настав час спільної стратегії рестораторів Закарпаття

– Збоку складається враження, що ресторанний бізнес розвивається в Ужгороді й на Закарпатті загалом дещо хаотично і кожен власник діє сам по собі. Чи не хотіли б і ви з колегами виробити правила гри та напрямки, в яких повинен рухатися закарпатський ресторанний бізнес?    

– Насправді це моя мрія вже 5 років. І я радий, що на сьогодні це вже не просто бажання. Час такої асоціації настав, бо в Ужгороді вже понад 400 закладів громадського харчування. Є дуже достойні приклади цього бізнесу в інших містах Закарпаття – в Мукачеві, Хусті, в туристичних зонах.

Тому пора збиратися разом і колегіально вирішувати стратегію розвитку. Особливо для того, щоб не розгубити закарпатські традиції. Надто різношерста у нас кухня в кожному закладі – натомість мало закладів вузької спеціалізації. Тому і хочу створити «Гільдію готельєрів та рестораторів Закарпаття». Головною ідеєю гільдії, за моїм задумом, стане відтворення і популяризація закарпатської кухні, приведення роботи закладів до європейських стандартів. Це стосується й обладнання, й навчання персоналу, знання мов, правил, посадових інструкцій.

– Як скоро організація почне діяти?

– Вже найближчим часом. Це буде повноцінна організація, яка матиме свій сайт, статут, проводитиме яскраві заходи. Ми заручилися підтримкою Закарпатської обласної держадміністрації, зокрема й управління туризму. Але основні заходи відбуватимуться вже у 2014 році, коли буде сформоване повне коло учасників. Правила – досить відкриті. Це буде світла, прозора, неполітична організація. І не бізнесова. Гроші на «Гільдії» ніхто заробляти не збирається. Але робота цієї організації дасть змогу працювати ефективніше. Навіть у святкові дні будуть проводитися цікаві заходи, щоб не перетворювати їх на «свята для пролетаріату». Потрібні і бали для підприємців, і «дні кельнера», конкурси на найкращу офіціантку тощо.

– Чи вивчали ви досвід діяльності подібних організацій в інших містах?

– Безумовно! Я маю гарні зв’язки зі Львовом. Тривалий час «Гільдію рестораторів Львова» очолював мій добрий знайомий, також ротарієць, Марк Захаров. А мої партнери зі Львівського холдингу «Фест!» – це такі відомі в галузі люди, як, наприклад, Андрій Худо. Вони навіть обіцяли стати такими собі хресними нашої організації. Це неймовірно креативні люди, тому дуже розраховую на їхню підтримку та досвід.

Основна наша ідея – використовувати історію Ужгорода. Тому що історія нашого рідного міста – багатюща. Немає більше українських міст, які б пережили стільки держав. Це треба креативно підносити туристам. Плюс закарпатська кухня – вона смачна й різноманітна, серйозно відрізняється від традиційної української. У нас їдять дичину, жаб, і слимаків, експериментують із незвичними смаками. Необхідно відшуковувати старі, забуті закарпатські рецепти і виводити кухню на вищий рівень.

– Як ви вирішуватиме, хто може стати членом «Гільдії»?

– У статуті будуть прописані риси, якими повинен володіти претендент на членство в «Гільдії». Якщо людина має кримінальне минуле чи здобула статки неправомірним шляхом, їй можуть відмовити. Репутація наших членів повинна бути бездоганною. Рішення щодо прийому нового члена організації ухвалюватиметься колективно. Від самого початку ми ставимо принцип спільного обговорення й ухвалення рішень. Не можна допускати, щоб самовільно вирішував керівник організації, заступник чи хтось інший.

Однак плануємо ввести правило, що новим членом «Гільдії» має право стати лише той, проти якого не мають заперечень усі чинні члени. Нам потрібна команда соратників, котрі працюватимуть спільно – без внутрішніх конфліктів, що можуть підірвати організацію зсередини.

Джерело: газета «Ужгород» 





Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Вчора, 2016-12-10
Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Ну і ряха, з підручника .Ламбрози.! Не довіряє чиновникам,яких очолює?.Ну так поміняй! Лише не на "манів",досить вже,треба українців з титульної нації до влади ставити , а не своїх на грошо ......
Олег (2016-12-09 19:37:34)
Это тонкий намек на свою отставку по причине: не сработался с коллективом?...
Юрий (2016-12-09 17:53:23)
Саме тому прем"єр навіз в Україну своїх братів по крові з Ізраїлю, Польщі, Словенії... Бо не довіряє українцям розпродажу України - можуть здати народу......
Запорожець (2016-12-09 16:43:32)
Далекосяжна путінська провокація розрахована на дестабілізацію в Україні!"..диверсантка "Правого сектору" Лілія Коц заявила про причетність "Правого сектору" до розстрілів на ......
Володимир Марківський (2016-12-07 17:34:09)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-07 17:01:47)