Графіті в Ужгороді: більшість «художників» тягнуть максимум на звання «хуліган»

Графіті в Ужгороді: більшість «художників» тягнуть максимум на звання «хуліган»

Культура кожного міста по-своєму неповторна й оригінальна. Вона починається з філармонії, де професіонали виконують безсмертні твори класиків, і продовжується на Корзо й Пішохідному мості, куди часто приходять вуличні музиканти. Місцева культура – це твори відомих художників, які красуються в художньому музеї Бокшая чи Галереї Ілька, а також – витвори мистецтва, залишені на фасадах і парканах невідомими авторами…

Слово «графіті» походить від італійського «grafficare», що означає «дряпати». Це одна з технік настінного малярства – написи, зображення, видряпані на стінах давніх будівель, посудинах та інших предметах. Та має це слово ще одне значення, яке дехто називає хуліганством, а хтось визнає мистецтвом.

Але не все те, що пишуть і  малюють на фасадах, варто вважати графіті. Дещо справді – ніщо інше, як прояв хуліганства. Згадати лишень нещодавній малюнок на пам’ятнику біля філармонії… Чи напис фіолетовою фарбою на зупинці на вул. Чорновола… Ще варто згадати, як кілька років тому юнак подякував своїй обраниці за ніч кохання прямо на вказівнику «Ужгород». Такі «митці» лише псують вигляд міста і додають ужгородцям клопоту. Справжні «райтери» (так називають себе ті, що малюють графіті) мають свої правила.

«Малювати на пам’ятках  архітектури – це неповага до мистецтва. Звісно, коли в місті повно хуліганів, тоді тих, хто по-справжньому малює графіті, будуть сприймати вороже. Особливо це стосується старшого покоління, яке вважає, що ми псуємо місто, – розповідає одинадцятикласник Артем, який теж полюбляє прикрашати місто. – Насправді графіті – це мистецтво. В Ужгороді воно ще не надто поширене, набагато популярніше – у великих містах. У нас є кілька вартісних настінних малюнків, але здебільшого це просто написи хлопчаків, що купили балончик із фарбою і вирішили побавитися».

Які малюнки його – хлопець  зізнатися не хоче, але розповідає ще багато цікавого. Наприклад, те, що райтери дуже часто вимальовують «теги» – свої підписи. Колись такими «тегами» користувалися американські графітери, аби показати іншим «свою територію» та авторитет. Ці підписи буває важко зрозуміти, адже букви мають дивні форми, вони вигинаються і переплітаються. А ще є трафаретне графіті – його наносять за допомогою заздалегідь підготованого картонного трафарету і звичайного балончика. Існують райтери, котрі малюють без заготовок, але, як каже хлопець, таких дуже мало, бо щоб виконати справді гарний і великий малюнок на стіні, треба багато часу та сил.

Артем вважає, що часто люди не розуміють малюнків: «Це уява, потік свідомості, і коли він виливається в малюнок, часто виходить щось дуже дивне. Так, напевно, з усіма художниками. З одного боку, це добре, адже кожен виражає своє «я», але з другого – погано, бо на це «я» доводиться щодня дивитися людям, яким це, можливо, і не подобається. Одна річ – коли ти свідомо йдеш на якусь виставку, щоб «посмакувати» картинами художника, але зовсім інша – коли щодня ти бачиш надокучливе і незрозуміле зображення. Тому мені до вподоби малювати щось гарне. Наприклад, героїв мультяшок. Щоправда, великих малюнків у місті ще не робив – поки що тренуюся на занедбаних будинках за містом. Але, думаю, якби таке зобразити, то ужгородцям сподобалося б!».

Ужгородська художниця Ліза Варна каже, що навіть вдале графіті  не завжди має гармонійний вигляд на місці, де його намалювали: «Думаю, що все-таки краще розмальовувати якісь занедбані будинки, ніж ужгородські багатоповерхівки. Тим більше, що в нашому місті немає людей, котрі би створили щось вартісне. Сподіваюся, вони з’являться, бо все-таки графіті – теж мистецтво, спосіб самовираження. І буде приємно, коли нарешті з’являться хороші райтери, яких розумітимуть люди і влада».

P. S. До речі, в розмові з журналістом «Ужгорода» міський голова Віктор Погорєлов зауважив, що також згоден з тими, хто вважає графіті мистецтвом, однак воно повинно бути на доречному місці і мати належний професійний рівень виконання. «Якщо ужгородські вуличні художники справді хочуть зробити Ужгород яскравішим і мають для цього достатній рівень майстерності, – ми лише «за». Нехай завертаються до міськради – ми виділимо їм, до прикладу, якесь занедбане приміщення однієї з котелень, аби потренувалися на стінах і довели, що вміють малювати, а не просто бруднять стіни».   

Лілія Горват, газета «Ужгород».




Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Ну і ряха, з підручника .Ламбрози.! Не довіряє чиновникам,яких очолює?.Ну так поміняй! Лише не на "манів",досить вже,треба українців з титульної нації до влади ставити , а не своїх на грошо ......
Олег (2016-12-09 19:37:34)
Это тонкий намек на свою отставку по причине: не сработался с коллективом?...
Юрий (2016-12-09 17:53:23)
Саме тому прем"єр навіз в Україну своїх братів по крові з Ізраїлю, Польщі, Словенії... Бо не довіряє українцям розпродажу України - можуть здати народу......
Запорожець (2016-12-09 16:43:32)
Далекосяжна путінська провокація розрахована на дестабілізацію в Україні!"..диверсантка "Правого сектору" Лілія Коц заявила про причетність "Правого сектору" до розстрілів на ......
Володимир Марківський (2016-12-07 17:34:09)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-07 17:01:47)