Вікторія Тарахонич: «Іноземці пізнають Ужгород і закохуються в нього»

Вікторія Тарахонич: «Іноземці пізнають Ужгород і закохуються в нього»
Міжнародна діяльність відіграє в житті Ужгорода важливу роль. Це й не дивно, зважаючи на географічне положення нашого міста. Крім того, доброзичливі відносини з країнами, котрі, як не крути, багатші за Україну, приносять нашому місту чималу користь у гуманітарній та економічній сферах. Це чудово розуміють у міській владі, тому приділяють зв’язкам з іншими країнами й іноземними містами серйозну увагу.

Сьогодні розповісти про міжнародну співпрацю Ужгорода ми попросили начальника відділу міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Ужгородської міськради Вікторію Тарахонич.

По-справжньому  братні

– Вікторіє Юріївно, насамперед, будь ласка, розкажіть нашим читачам трохи про історію міжнародних контактів міста. 

– Міжнародна діяльність Ужгородської міськради зумовлена самим географічним положенням нашого міста – поблизу 4-х кордонів, на стику зі Словацькою республікою, тому сам Бог велів підтримувати стосунки зі сусідніми народами.

Така діяльність велася і в радянські  часи, але особливо активно почала розвиватися вже в часи Незалежності. У 1991 році міська рада підписала угоду  про співпрацю з такими далекими від нас містами, як американський  Корвалліс та німецький Дармштадт.

Цікава історія, як депутати Корвалліса вирішили налагодити зв’язки з одним із міст колишнього Союзу. Вони взяли карту СРСР, і хтось із представників влади з зав’язаними очима просто ткнув у неї пальцем. Так сталося, що попав в Ужгород. Зрештою, обрали місто, трохи схоже на Корвалліс, бо він також лежить у гористій місцевості, є багатонаціональним і багатоконфесійним. Наша дружба – це яскраве свідчення того, що незалежно від відстані можна співпрацювати. Впродовж 20 років наші контакти ні на мить не переривалися, вони підтримуються культурними зв’язками, обміном студентами й учнями, тим, що місто регулярно отримує гуманітарну допомогу медичним закладам та закладам, що опікуються інвалідами і людьми похилого віку.

Американці з радістю їдуть до нас щороку і завжди щось привозять для розвитку нашої молоді, дуже опікуються ЗОШ № 13, вкладають свої ресурси, серце й душу, аби школа розвивалася, а діти з нацменшин здобували пристойний рівень освіти. Крім того, Корвалліс піклується про долю вихованців «Дороги життя». Словом, вони справді щиро переймаються Ужгородом.

Не менш плідна співпраця у нас  і з Дармштадтом. Щороку туди їздить 4-5 наших юних музикантів, які виступають у Дармштадтському молодіжному оркестрі й обов’язково їдуть з концертом до одного з міст-побратимів. А в Дармштадта їх дуже багато, тому наші діти вже побували і в Іспанії, і в Туреччині, Польщі, Франції, Великобританії. Вже протягом останніх 5 років ужгородські діти їдуть на тиждень у табір із вивченням німецької мови – там вони живуть у сім’ях, спілкуються з німецькими ровесниками й отримують незабутні враження. Якраз днями звідти повернулася цьогорічна група школярів.

Допомагає нам Дармштадт і в гуманітарному плані – теж регулярно дарує медичне обладнання і таке інше. А в першій половині 2000-х ми возили на операцію до міста-побратима хлопчика з великими опіками органів. Завдяки цьому дитина змогла повернутися до життя. Також німці допомогли нам придбати сучасний реанімобіль для «швидкої допомоги», який діє й понині.

– Але більшість ужгородських побратимів розміщені ближче. Які контакти з ними?

– Всього Ужгород має 18 міст-побратимів та ще кілька міст, з якими підписані партнерські угоди. В Угорщині маємо чотири міста-побратими: Ніредьгаза, Бекешчаба, Сомбатгей і Шарошпатак. Найближче спілкуємося, що природно, зважаючи на відстань, з Ніредьгазою. Там нас завжди радо зустрічають. Маємо з Ніредьгазою зв’язки у спорті, культурі, освіті – наші діти регулярно їдуть туди, а їхні приїжджають до Ужгорода. Крім того, маємо спільний грант на 100 тисяч євро по водовідведенню та водопостачанню. Ним, зокрема, передбачено цілодобове водопостачання в Ужгороді.        

У Словаччині наші міста-побратими – Кошице і Михайловце. Це взагалі для нас рідні міста. Приїжджаємо туди, як додому, дружимо депутатськими корпусами. Спільно з Кошице плідно співпрацюємо в освітніх проектах. До речі, з цим містом плануємо підписати пролонгацію угоди про дружбу, бо попередній вже близько 20 років.

У Польщі – Кросно і Ярослав. Ці міста, напевно, найближче стоять до нас і душею, і стосунками. Маємо і спільні грантові проекти з поляками. Чинний проект із Кросно з велоруху. Завдяки йому в Ужгороді поставлені велопаркувальні стійки, будується велике приміщення для велосипедів; якщо не помиляюся, вже проведений тендер на закупівлю велосипедів. Тобто цей проект – у розпалі. Ще в рамках спільного гранту виділено 270 тисяч євро на будівництво рекреаційного центру в сусідніх з Ужгородом Баранинцях.

З Ярославом маємо виграний грант  на реконструкцію архітектурних  будівель в історичній частині міста. Як відомо, за ці кошти в Ужгороді реконструюють льохи «Совине гніздо». Там, зокрема, буде облаштовано центр для прийому делегацій, інформаційний центр, музей виноробства тощо.  

У Хорватії наші міста-побратими –  це Трогір і Пула, в Румунії – Сату-Маре, в Чехії – Їглава і Ческа Ліпа. З чехами у нас теж близька дружба, насичена подіями і наповнена змістом. Вони завжди готові допомагати нам, прийти на виручку, бо пам’ятають, що Закарпаття колись було частиною Чехословаччини, тут працювали й служили їхні діди-прадіди.

В Росії братаємося з Орлом і Алтуф’євським районом Москви. Також нашими містами-побратимами є чорногорський Ульцин, данський Горсенс, фінські Каяни.

Окремо хочу розказати про норвезькі  фонди, з якими Ужгород розпочинає співпрацю. Це не такі великі фонди, як євросоюзівські, але їх багато, тому можна розбити на невеличкі проекти. Вже найближчим часом ми їдемо в Гуменне на переговори по цих фондах і про результати повідомимо у ЗМІ. Але я вже тепер переконана, що матимемо хороші результати.

Угоди мають  бути реальними, а не формальними

– Загалом, 18 побратимів – це багато чи мало? Ужгороду потрібні такі стосунки ще з якимись містами?

– Так просто підходити до цього питання не варто. Головне в цьому питанні – не кількість, а якість. Якщо все братерство полягає в тому, що Ужгород зможе записати собі в побратими більше число, то який у цьому зміст? Ми ставимося до такого партнерства серйозно, вважаємо, що це має бути справжня дружба, причому не лише між співробітниками муніципалітетів, а й між простими людьми. Якщо мешканці міст-побратимів не контактуватимуть одне з одним, якщо діти не їздитимуть, щоб знайомитися з іншими містами й країнами, якщо не робитимемо спільних проектів, то й сенс зникає.

– Співпраця з побратимами – це одне. Але крім того до Ужгорода часто приїжджають іноземні делегації. Вони зустрічаються з обласною владою, міським головою. Ці зустрічі суто протокольні чи також приносять якийсь результат?

– По-різному. Часто такі зустрічі є справді суто протокольними – візитами ввічливості, але деякі давали реальні результати. Дуже багато зустрічей було з послами країн. У міській раді ми вже приймали послів США, Великобританії, Ізраїлю, Канади, Франції, Чехії, Словаччини, Угорщини, Румунії… Важко всіх і згадати.

Щодо результатів, то, наприклад, після зустрічі з послом Ізраїлю нам вирішили допомогти знайти місто-побратима в цій країні. Це цікаво й потрібно, зважаючи, що там живе дуже багато наших земляків. Нині цей процес іде. До нас звернулися з проханням розказати, в яких галузях хочемо співпрацювати.

Напередодні якихось виборів попросили  американську делегацію відправити до нас фахівця з виборчого  права, аби прочитав лекцію членам виборчих дільниць, і людина дійсно приїхала.

В результаті приїзду фінської делегації ужгородські та їхні туроператори обмінялися контактами і домовилися про співпрацю, тож нині до нас приїжджають туристи з Фінляндії, а ужгородці їздять туди. 

Врешті-решт користь уже в тому, що люди приїжджають, знайомляться з нашим містом. Десятки разів я ставала свідком, як Ужгород вражав іноземців. Вони зовсім не мають уявлення про наших людей і місто, тому потім відчувають приємний шок. Це тішить.

12 кілометрів  між дільницями

– Вікторіє Юріївно, окрім  роботи з іноземцями, у вас є й депутатська діяльність. Розкажіть, будь ласка, про вашу роботу як представника громад Дравців і Доманинців.

– Якщо казати коротко, – то не надто просто. Всім відомо, що основні міські клопоти – це дороги, освітлення, водовідведення та водопостачання. Робота ускладнюється ще й абсурдним рішенням об’єднати в один округ Доманинці та Дравці. В Україні не було ще ніколи такого, щоб дві виборчі дільниці містилися на відстані 12 кілометрів одна від одної.

Втім, якісь результати все ж є. Так у Доманинцях зроблена вулиця Доманинська, а в Дравцях завершений капремонт даху школи, яку не ремонтували ще з часів СРСР. Закінчується ремонт фасаду, так що школа буде як новенька. А вже найближчим часом там завершать роботи з облаштування туалету в приміщенні – взимку діти ходитимуть до абсолютно нормальних туалетів. Щиро вдячна міській владі та всім депутатам за те, що вони проголосували за фінансування ремонту.

Як депутат, я завжди йду назустріч  виборцям, намагаюся, чим можу, допомогти  їм, пишу депутатські звернення. Десь завдяки бюджету, десь – спонсорам, але стараюся, щоб щось робилося.

– Останні сесії весь час намагаються зробити дещо скандальними, що створює напругу в залі. Скажіть, будь ласка, як вам працюється з колегами по депутатському корпусу.

– Сама я людина неконфліктна, завжди стараюся знайти компроміс, бо згодна з прислів’ям, що краще поганий мир, ніж гарна сварка. Тому завжди шукаю точки дотику. Якщо необхідно, можу навіть поступитися своєю позицією, коли побачу, що це піде на користь місту. Але якщо я не згодна з тим чи іншим рішенням, то не проголосую за нього нізащо. Вважаю, що головне мати совість і спокійно дивитися людям в очі.

Тому приймаю й опозицію – безумовно, вона потрібна. Але, на жаль, у нас вона подеколи має дуже недолугий вигляд. Ну наприклад, коли опозиція декларує якесь рішення, а зрештою воно отримує всього 3 голоси «за», то, вибачте, це несерйозно. Вони б бодай самі за власні пропозиції голосували.

В цілому ж мені ця робота подобається. Я, здається, вмію працювати з людьми – хоч дітьми, хоч молоддю, хоч пенсіонерами. Завжди рада допомогти тим, хто цього потребує.

Тішить, що в нас є активісти, які здатні згуртуватись і щось робити самостійно. От у Доманинцях люди вирішили не чекати, коли місто знайде кошти на ремонт дороги, а самі провели збори (на які запросили й мене) і домовилися скинутися грошима, щоб зробити ремонт. І вони справді це зробили! Ба більше – заплатили за тих, хто має скрутне становище й не здатен самостійно заплатити. От це – люди!

Так само тепер збираються відремонтувати вулицю Тичини. Бо вони бачать, що грошей немає, а не просто міськрада не хоче проводити ремонт. Тому гуртуються й самі роблять. У Дравцях таким свідомим осередком є школа. Телефонують, пропонують і самі роблять. Так навесні провели суботник – почистили вулицю Гагаріна, зрізали старі дерева, і тепер пішоходи та велосипедисти мають як пройти й проїхати. Оце реальні справи. Не виступати, обурюватися, а самому щось зробити.

– Ну і традиційне запитання. До завершення нинішньої каденції ще два роки. Які у вас плани на цей час?

– Все ж таки в першу чергу хочеться зробити вулиці. Я це обіцяла під час передвиборчої кампанії, і дуже хочеться обіцянку виконати. Надіюся на підтримку депутата облради Юрія Перести, який також ішов по цьому округу, і спільними силами ми це питання вирішимо. Друге питання – каналізація. Але це буде важко – надто багато треба фінансів. У цілому буду працювати над найнагальнішими проблемами. І якщо мешканці будуть самі зацікавлені, то разом ми їх розв’яжемо.

Газета «Ужгород».

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-02 19:16:38)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-02 18:26:46)
Родненький,на когож ты нас покинул? А вообще 2 жулика....
Jktu (2016-11-30 18:55:10)
Новости. Москва." Россия создала танк, аналогов которому не существует" (как и упомянутого танка;))....
Русин (2016-11-30 15:05:27)
Очень странно, люди допущенные до самых сокровенных государственных секретов, так просто могут поменять страну проживания. Пока бывшие укр. чиновники будут так легко перебираться на пост. место житель ......
Вано (2016-11-30 14:26:10)