Мукачево: “У нас тільки “налічкою” розраховуються”

Мукачево: “У нас тільки “налічкою” розраховуються”

Ще з 2011 року в Україні діє постанова Кабміну, яка зобов’язує торговельні і сервісні точки площею від 20 кв.м (як одна велика кімната в будинку), у населених пунктах з населенням понад 25 тис. осіб забезпечити установку платіжних терміналів, щоб клієнти могли розраховуватися як готівкою так і банківською карткою. І для Мукачева, яке щодня відвідує сила-силенна туристів це вкрай актуально.

У випадках, коли платіжних терміналів немає підприємців мають штрафувати на 8500 гривень. Варто додати, що сьогодні в Мукачеві працювала інспекція з питань захисту прав споживачів у Закарпатській області. Перевіряли й наявність платіжних терміналів. Інспекція була на об’єкті по вулиці Миру, на автостанції та на окружній і станом на 16ту годину – нікого не оштрафували, бо на перевірених об’єктах термінали були.

 Ми також вирішили проінспектувати громадські заклади Мукачева. Взяли із собою лише банківську картку і пішли гуляти містом:

 Неподалік від центральної зупинки – заходимо у першу ж кращу кав’ярню по вулиці Миру. Тут можна не лише випити кави і поласувати тістечками, а й замовити оригінальний торт. Що ж, спробуємо щось замовити.

– Кілограм торта, оздобленого марципанами, коштує 90 гривень. В середньому торт важить до трьох кілограмів і коштує 250 гривень, – пояснює продавець.

– У вас карткою можна розрахуватися, бо в мене тільки карточка – питаю.

– Ні не можна. – суворо відповіла жінка-продавець і я як клієнт перестаю для неї існувати.

Жінка вдає, що не помічає моє збентеження. Навіть не робить спроб якось вийти з ситуації та врятувати замовлення. Просто, ігнорують. Натомість відвідувачі кав’ярні більш приязні і радять інший заклад, де виготовляють торти:

– Не знаю чи там прийматимуть картки, але торти кращі набагато дешевші», – тихцем підказує мені незнайомець.

– Дякую.

Переходжу через дорогу. Наступне кафе у нашому експерименті славиться своєю випічкою. Тут готують смачні рулети і завжди можна придбати свіжі кнедлі. За столиками сидять люди. Зупиняюся біля прилавку і замовляю каву з медовим тістечком. Чекаю поки приготують каву. Беру тістечко і простягаю картку. Двоє продавчинь (одна подала тістечко, а інша якраз доварює мою каву) дивляться на мене як на божевільну:

– Що це, – питає молодша продавчиня.

– Як що, карточка. В мене немає готівки, тож хочу розрахуватися цим.

– А в нас не розраховуються карткою, – втрутилася старша продавчиня. Вона щойно доварила мою каву і відставила її убік.

– А що ж ви тепер будете робити із моєю кавою і тістечком?

– Нічого. Відкладемо убік, – і кава сховалася під бар стійкою, а тістечко вихопили просто з моїх рук і повернули за вітрину, до загальної купи.

Експеримент триває. Цікаво, що нам скажуть у кафетерії навпроти? Навчена гірким досвідом у із попередніми забігайлівками, я не поспішаю розраховуватися. Просто замовляю експресо і сідаю до столика. Поки чекаю каву – питаю чи є wi-fi. Виявляється, мережі тут немає. Що ж, це не протизаконно. Цікавлюсь чи є вбиральня – її теж немає. Доводиться просто сидіти за столиком і чекати поки принесуть замовлення. Нарешті й воно. Аби не гаяти часу, швидко випиваю каву і йду розраховуватися.

– Розрахуйте, будь ласка.

5 гривень.

–Добре. Ось, візьміть.

– У нас немає терміналу. – Дівчина пояснює, що у них ніхто не розраховувався карткою. Просить збігати до банку і принести гроші.

–А якщо я не повернуся?

Дівчина знизує плечима, мовляв, це буде на моїй совісті.

Дуже незручно. Довелося витратити багато часу і пройти майже кілометр, щоб зняти гроші у потрібному банку.

Розлючена йду до четвертого пунктуу нашому експерименті – аптека.

– Добрий день. Дайте, будь ласка, п’ять пакетиків порошку від застуди.

– 34гривні, – каже молодий фармацевт.

– Візьміть, – вкотре за сьогодні безуспішно простягаю картку.

– У нас неможна розраховуватися карточкою.

– І що робити?

 Ну, ми не приймаємо банківські картки, – сказав, як відрізав. Із вами також все ясно.

На жаль із нашими «АВСшками» ситуація така ж як і з «кафешками». Та що там «АВСшки», коли в одному із центральних гастрономів міста картки також не приймають!

Час вже й пообідати. Видзвонюю подругу і ми йдемо у центр міста, на суші. У ресторані я помітила комп’ютери із сенсорними моніторами. Туди вписують замовлення. Де-де, а в цьому закладі, вже мали б розраховувати і на «безготівників». Але коли доходить справа до розрахунку – розумію, що помилялася. Офіціанти починають поводитися не зовсім адекватно. Згуртовуються біля нас, наче бояться, що ми дамо драпака. Починають навіть грубити, мовляв не приймаємо ми картки. Давайте гроші і крапка.

– Але як у вас немає терміналу, якщо є комп’ютери із сенсорними моніторами. Я думала, що вони працюють і як платіжні термінали…

– Нє, то комп’ютери лише для нас, щоб вносити замовлення, – відповідає офіціантка, що нас обслуговувала.

– У нас тільки “налічкою” розраховуються, – викрикує з-за стійки бармен.

– А ви знаєте, що тут має бути термінал або договір з банком, щоб люди могли розраховуватися банківською карткою і якщо у вас цього немає, то вас можуть оштрафувати на 8,5 тисяч гривень? – цікавлюся у бармена, що так затято вимагає готівки.

– Такий закон ще не прийнятий, – парував він.

– Але в нас немає готівки. Що робити?

– Нехай одна піде принесе гроші, а друга залишиться тут, – наказав бармен зі знанням справи, ніби подібні ситуації у них трапляються чи не щодня.

– Ви хочете утримувати нас проти волі?

– Ніхто вас не утримує. Просто, хай одна зачекає тут, поки інша розрахується. Або можете залишити мобільний телефон.

– Нічого і нікого я тут залишати не буду і туди-сюди я теж не збираюся ходити. Набридло. Хочете – давайте людину, нехай іде з нами до банкомату і візьме гроші.

У ресторані довго сперечалися чому це вони мають кудись іти. Аж один з офіціантів визвався піти з нами.

Варто додати, що цей заклад чи не найгірше «вийшов» із ситуації. Під міською ратушею я зняла гроші із банкомату. Той видавав лише 20-ми. Оскільки в офіціанта, що визвався піти з нами дрібних не було, довелося вертатися по здачу.

Із ненайкращим настроєм іду до наступного об’єкту. За вікном – юрба туристів розглядає пам’ятник Духновича. А я із острахом чергової невдачі – допиваю гарячий шоколад.

– Розрахуйте, будь ласка.

– 12 гривень.

Простягаю пластик і бачу, що знову доведеться шукати банкомат. Дівчина-бармен пояснює що в них немає платіжного терміналу і багато в кого немає, мовляв, треба було запитати чи приймають вони картку.

Йдучи знімати гроші – помічаю неподалік магазин канцтоварів. Вирішую навідатися і до нього. На прилавку бачу касовий автомат та не помічаю терміналу. Прошу показати мені записники. Переконана, що в них не буде терміналу – швидко вибираю червоний щорічник на 2014й рік.

– 50 гривень.

Простягаю картку і споглядаю за реакцією продавця. Раптово той нахиляється під прилавок і дістає звідти платіжний термінал. Що ж, несподіваний поворот, але щорічник мені дійсно сподобався, тож спокійно ввожу пароль від картки.

– А наш термінал вже працює? – паралельно цікавиться продавець у своєї напарниці. А та каже, що не знає. За кілька секунд апарат роздруковує папірець: для цього терміналу операцію заборонено. Висновок – наявність терміналу ще не означає, що ви зможете ним скористатися!

Приглядівшись до кафетеріїв навкруги, на дверях одного з них бачу позначку «Visa», «Mastercard». А отже тут мали б діяти ці картки.

– Добрий день. У вас можна розраховуватися карткою?

– Так?

– А система справна?

– Так?

Замовляю гарячий шоколад. За кілька хвилин відчуваю, що пахне смаленим – у прямому значенні цього слова. Пахне горілою проводкою, аж неприємно сидіти. Горимо чи що? Похапцем допиваю напій і йду до офіціантів уточнити в чому справа.

– У вас щось із проводкою, чому пахне горілим?

– Ні, то кальян, – обізвалася офіціант.

Кальян у центрі міста, просто під носом у мерії, де неодноразово можна бачити міських чиновників! А як же заборона курити в кафе і ресторанах?

Відсутність платіжних терміналів можна пояснити й простим недбальством власників. Адже встановити такий термінал нічого не коштує – банки надають апарати безкоштовно, а за їх обслуговування беруть щомісяця по 50 грн. Натомість відсутність такого терміналу може обійтися підприємцям у 8 500 гривень штрафу.

Час Закарпаття

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Вчора, 2016-12-04
Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-02 19:16:38)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-02 18:26:46)
Родненький,на когож ты нас покинул? А вообще 2 жулика....
Jktu (2016-11-30 18:55:10)
Новости. Москва." Россия создала танк, аналогов которому не существует" (как и упомянутого танка;))....
Русин (2016-11-30 15:05:27)
Очень странно, люди допущенные до самых сокровенных государственных секретов, так просто могут поменять страну проживания. Пока бывшие укр. чиновники будут так легко перебираться на пост. место житель ......
Вано (2016-11-30 14:26:10)