Ужгородський фехтувальник Сергій Горецький: «Сподіваюся на олімпійську медаль!»

Ужгородський фехтувальник Сергій Горецький: «Сподіваюся на олімпійську медаль!»

Фехтування належить до найрозвиненіших видів спорту в Ужгороді — маємо давні традиції, непогані школи, досвідчених тренерів і, як результат, своїх чемпіонів. Закарпатські фехтувальники — на доброму рахунку в Україні і нерідко досягають найбільших успіхів на міжнародній арені. Один з них – наш сьогоднішній гість, майстер спорту з фехтування, чотириразовий призер чемпіонату Європи, чемпіон України серед юнаків до 20 років Сергій Горецький.

— Сергію, коли ти почав захоплюватися цим видом спорту?

Ще з дитинства я захоплювався плаванням і дзюдо, але коли виповнилося 9 років, захотів спробувати щось інше. Тому дідусь порадив мені спробувати себе у фехтуванні, оскільки мій батько досяг успіхів у цьому виді спорту — був призером чемпіонату світу і чемпіоном СРСР. От він і став моїм тренером. Так і почалося моє захоплення, яке триває вже 8 років.

— Розкажи, будь ласка,  про особливості фехтування.

— Незалежно від того, яка використовується зброя (рапіри, шпаги чи шаблі), бій проводиться на спеціальній доріжці, зробленій з електропровідного матеріалу. За діями спостерігає арбітр, який оцінює удари й уколи, ґрунтуючись на показниках реєстраційного апарата. Залежно від зброї у фехтуванні є специфічні правила, котрі дозволяють зараховувати удари або оголошувати їх недійсними.

— Як ти вважаєш, з якого віку краще починати фехтувати?

Взагалі спортом можна почати займатися як змалку, так і в дорослому віці — були б тільки бажання та сила! Наприклад, відомий олімпійський чемпіон Григорій Кріс почав фехтувати в шістнадцятирічному віці, а вже за десять років став багаторазовим призером світу й чемпіоном Олімпійських ігор. Це яскравий приклад того, що від прагнення людини залежить, чи будуть її мрії здійснюватися.

— Де ти тренувався і вдосконалював свої здібності?

— Починав тренуватися в дитячо-юнацькій спортивній школі «Динамо» в Ужгороді, де й тепер виховують класних фехтувальників. З часом поїхав до Києва і навчався там від 7-го до 11-го класу. Тепер я студент першого курсу Київського національного університету фізичного виховання та спорту України, навчаюся на факультеті спорту і менеджменту. Хоча поєднувати навчання та спорт досить важко і часто не вистачає вільного часу, але залишати фехтування не хочу.

— Чи були на змаганнях якісь випадки, котрі тобі найбільше запам’яталися?

Так! Коли фінал Кубка Європи проводили в одному з торгівельних центрів Кракова (там відбувалися бої за 1/4, 1/2 та фінал), я виборов перемогу.

Було досить дивно і водночас весело тренуватися між людьми, які просто прогулювалися торгівельним центром. А коли почався бій, то відвідувачі за ним спостерігали. Іноді траплялися випадки, пов’язані з неадекватною поведінкою фехтувальників. Але за недотримання правил учасника одразу знімають зі змагань і дискваліфікують на кілька місяців, тому конфлікти у нас виникають рідко.

— Чи розширилося  коло твоїх друзів завдяки спорту?

— Звичайно! Фехтування подарувало мені багато нових знайомих, які вже стали для мене добрими приятелями. Вони живуть у різних містах України, і я завжди шукаю можливості зустрітися з ними. Але є й старі друзі, зв'язок з якими частково втратився. І все це через їхню постійну «зайнятість»: інтернет-ігри, соціальні мережі та багато іншої безглуздої роботи.

— Чи плануєш у майбутньому стати тренером?

— Напевно, так, але сьогодні про це говорити ще рано. Стати тренером може тільки підготовлений спеціаліст, який знає все про цей вид спорту. І це стосується не лише фехтування! Зазвичай тренерами стають люди, котрі закінчили вищий навчальний заклад, здобувши відповідну спеціальність. Але є й тренери-початківці, які працюють не для стабільного заробітку, а для особистого розвитку. Хоча початкова зарплатня у них невелика, та з часом вона може збільшитися в кілька разів.

— Які твої плани на майбутнє?

Цього року планую потрапити до збірної України з фехтування. До речі, вже почався новий сезон, а відповідно — й копітка боротьба. Також мрію побувати на Олімпійських іграх у Бразилії. Сподіваюся, що найбільшим моїм досягненням в майбутньому стане олімпійська медаль.

Розмовляла Андріана ЯКУБИК, газета «Ужгород»

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Вчора, 2017-05-29
Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Якщо Бог не дає ради тому, що відбувається, він допускає війну, щоб знищувати... Хотіли воювати, най воюють... тільки з жінкою з двома дітьми воювати то круто... а от з Путіним байки щодо психічних за ......
Таня Павлівна (2017-05-29 17:12:20)
Порошен езжай в Испанию та твои ворование вещи тебя заждались....
нуя (2017-05-29 16:55:01)
любой формат лишь бы без Пети. Пока не поздно надо называть уеркви именем Иоанна Богослова и ставить ему памятники -потому что на него (он бессмертный, но его могут уничтожить все равно) началась ох ......
Анна (2017-05-29 01:16:39)
И претензии к этому банку будете отправлять тоже в "облако" и в суд пойдёте с "фотографией айбокса"! Вот жидята не угомонятся! А как здорово сказано в статье про персонал, как буд- ......
ХХХ (2017-05-28 18:35:41)