Його внесок у життя Ужгорода залишиться з нами назавжди

Його внесок у життя Ужгорода залишиться з нами назавжди

Вранці 24листопада перестало битися серце відомого не тільки в краї, а й далеко за межами України художника і громадського діяча Наума Залевича Рєпкіна.

Він, хоч і народився у Чернігові, своєю батьківщиною вважав саме Закарпаття, де проживав від 1946 року. Наум Залевич був одним із тих людей, завдяки яким про Закарпаття дізналися в усьому світі.

Незважаючи на те, що потяг до малювання він відчув уже в дорослому віці, це не завадило художнику створити чимало шедеврів, які визнали на світових теренах. Зі своїми виставками художник об`їздив багато міст і країн. Жартома він казав, що не виставлявся хіба що в Антарктиді. У кожному краї – черпав щось нове. Це спонукало його творити далі й далі. В 1995 році він був визнаний художником року в Ужгороді.

«Талановита людина – талановита в усьому» – ця фраза дуже влучно вимальовує постать Наума Рєпкіна. Не один рік він присвятив і державній службі, керуючи підприємством «Міськсвітло», яке належало до найпотужніших на той час. «Він був чудовим керівником і наставником для своїх підлеглих, – згадує Ірина Дяченко, котра пропрацювала з ним понад три десятиліття. – Наум Залевич по-справжньому любив людей. Він нікому не бажав зла і завжди був чесним та справедливим у всіх своїх рішеннях».

Йому була властива також така риса, як благодійність. Художник довгі роки допомагав дітям з вадами здоров’я реабілітаційного центру «Дорога життя». Ось як відгукується про благодійника заступник директора Центру з організаційної роботи Ірина Рошкович: «Кошти, одержані з виставки картин у 2006-му, Наум Залевич передав нашому центру на придбання спеціалізованого автобуса для перевезення дітей з фізичними вадами. Ця людина з великої літери заснувала і благодійний фонд «Художники – дітям!». День створення фонду припав якраз на дату заснування нашого центру, тому ми казали, що наші установи є спорідненими і діють заради однієї ідеї – донесення добра і щастя до кожного, хто цього заслуговує».

В останні роки свого життя Наум Залевич, проходячи курси хіміотерапії в Закарпатському обласному онкодиспансері, так перейнявся горем недужих, що для їх лікування передав гроші, отримані зі своєї виставки. Це і було його передсмертним внеском на благо громади. Свою любов і повагу Наум Залевич показував на ділі, і це завжди притягувало до нього людей.

Втрата такої видатної для нашого краю людини є дуже болючою. Та хоч художник, благодійник, філантроп відійшов у кращий світ, пам’ять про нього, його добрі справи, творчість залишається і своїм теплом зігріває всіх, хто був з ним поряд, або хоча б раз чув про нього. Вічна йому пам’ять!

Про свого батька «Ужгороду» погодилися розказати і діти Наума Рєпкіна

Його дочка Белла, котра вже довгі роки живе в Ізраїлі, каже, що з самого дитинства була татовою дівчинкою. Вона згадує про Наума Залевича тільки так, ніби він і досі живий:  

– Інколи мені буває важко зрозуміти дії жінок, оскільки від тата я успадкувала його риси характеру. Він завжди розуміє мене і в разі необхідності може дати слушну пораду. Головним його кредо є принципи: «Краще з розумним втратити, аніж з дурнем знайти» і «Діти мої, навчіться віддавати». Ці вислови повністю характеризують його як людину. Він завжди був добрим, любив людей і намагався робити для них тільки хороше. В сім’ї батько був справжнім вожаком. Ми дослухалися його думок і дотримувалися вказівок. І робили це не тому, що він був суворим, а тому, що це справді були слушні поради.

Пані Белла зазначає, що батько з самого початку хотів бути похований на могилі своєї матері. Розповідає далі: «Його усний заповіт тепер для мене є настановою на майбутнє. Його я буду дотримуватися, хоч би що трапилося. Тато знав дуже багато, він умів розгледіти в людях їхню сутність. Все, що думав, казав у вічі, ніколи не приховуючи свого ставлення до тієї чи іншої персони. Правду казав і про себе, навіть у найтяжчі часи. Він не соромився того, ким був за національністю, хоча в ті часи євреїв не дуже поважали. На запитання, ким ви є за національністю, завжди відповідав чесно. Вмів батько і зауваження робити так, аби не образити людину, але й водночас одразу прямо сказати, що думає про неї».

–       А для мене тато був учителем. – згадує Євген Рєпкін. – Те про що він мені розповів і чого навчив, я вважаю за найкращий приклад. Звичайно ситуації були різні. Бувало, я спершу й не погоджувався з його думками. Та в підсумку все ж розумів, що це дійсно правильно і діяти треба саме так. Батько дав нам не тільки життя, а й добре ім’я, яке ми не маємо права спаплюжити. Його я, як наступник тата, повинен носити з гордістю і честю. Продовжуватиму я і його незавершену благодійну справу. Кажу про проект «Художники – дітям», який існує вже не перший рік. Я намагатимуся робити все правильно і так, аби батьку не було соромно, що я його син. Я продовжуватиму його лінію благодійних виставок і постараюся зробити все те, про що батько мріяв, але не встиг.

Іннеса МАНЗУЛИЧ, газета «Ужгород».

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Вчора, 2017-02-24
Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

эта статуя -языческая юогиня, которая не любит Христа отсюда все эти беженцы(которые ей как раз и поклоняются)Стало известно, что исламисты и их ставленники во всех странах заняли места по отделам гер ......
Инна (2017-02-24 22:08:29)
Главный враг всех людей (не только американцев)- это ваш экс-президент/24 февраля 2017гв президенты Франции какие-то неведомые(но явно про-турецко-исламские активисты хотят выдвинуть Обаму ПРезидент ......
Ра (2017-02-24 21:46:31)
понятно что бизмесьмена волнует это его бизнес а всё остальное по барабану...
спрут (2017-02-24 20:14:59)
а экстрадировать в США его просто необходмо .только так можно остановить международную мафию-и раследовать все в США. Мартина Шульца , кандидата в кнцлкры германи не просто так обвиняют в финансовых ......
Сергей (2017-02-24 18:37:59)
В 2016году в Ватикане состоялось вручение Папе Франциску премии имени Карла Великого.онклав (лат. conclave — запертая комната[1][2], от лат. cum clave — с ключом, под ключом[3]) — собрание кардиналов, ......
Роза (2017-02-24 12:56:59)