Біженець із Сирії став виноградівським підприємцем

Біженець із Сирії став виноградівським підприємцем

Сирієць Мухамед Гармаш разом з дружиною Катериною оселилися у Виноградові рік тому. Емігрували до Закарпаття після того, як бойові дії дісталися їхнього рідного міста Тель-Аб’яда.

«Україна — не Сирія», — неодноразово наголошує Мухамед під час розмови, натякаючи, що в українців є набагато більше прав і свобод і що у нас «усе набагато демократичніше». Розмова з сирійцем залишає по собі певне відчуття шоку, адже одна справа, коли про війну в далекій країні краєм вуха чуєш у випусках новин, інша – коли про розстріляні мирні демонстрації, жахливі приклади поодинокого терору розповідає очевидець. Чому на території цієї арабської держави нині воює весь світ та які враження склалися у приїжджих від України – далі в інтерв’ю.

Мухамеде, місто, в якому ви народилися і росли, чимось схоже на Виноградів?

— Я — з півночі Сирії, там, де проходить кордон із Туреччиною. Мухафаза, тобто область, у якій я народився, має назву Ракка… Це дуже гарні місця. Якщо чули, є така річка Євфрат, вона тече неподалік від моїх рідних країв, фактично пронизує всю область. Місто, де я проживав, має назву Тель-Аб’яд, воно, як і Виноградів, розташоване біля річки, притоки Євфрату. Ну що можу сказати про нього? Влітку там набагато спекотніше ніж тут, дуже багато дерев. До речі, як і на Закарпатті, в моєму рідному краї населення етнічно різноманітне. У нас живуть люди різних культур: і вірмени, і черкеси, і турки. Більша частина корінних жителів — араби, ну, як у вас тут українці.

Ви у Виноградові живете недавно?

— Переїхав сюди рік тому.

Кажуть, що покинути Сирію вам довелося після того, як почали брати участь у протестах, виступати на боці опозиційних сил. Чому ви свого часу зробили вибір опиратися режиму?

— Розумієте, це не був вибір, його фактично ми не мали ніякого. Це не була якась дилема — добре це чи погано, правильно-неправильно, щось в такому дусі. Просто є тиран, є режим, який буквально винищує своїх громадян. Що вже проти нас не застосовували, яку зброю лише не використовували — і хімічну, і кулі, і вибухівку. Хіба що ще атомну бомбу не скидували. Словом, нищили усіма можливими способами.

А з чого все почалося?

— Лідера, який був незгоден з режимом, запроторили у в’язницю. Не було ні суду, ні слідства, ні вироку, просто його кинули за грати. І все. Люди тоді вийшли, зібралися на мітинг на знак протесту. Влада першою розв’язала конфлікт, тоді армія напала на мітингувальників, військові почали стріляти по демонстрантах. І відтоді уже як снігова куля — наростало, наростало, почалися збройні конфлікти, війна… Ситуація, звичайно, не порівнювана з тою, що є в Україні. У нас так не можна, як тут, що взяли і вийшли на Майдан. У нас одразу стріляють по людях.

Якщо вже проводити паралелі з Майданом, то виникає таке питання. До громадських протестів в Україні нині долучилися і письменники, і духівництво, інші відомі моральні авторитети. У Сирії було таке, аби на боці народу виступили релігійні діячі, культурна еліта?

— У нас це неможливо. Не можна порівнювати Україну і Сирію… Наприклад, на протестах часто виступав відомий сирійський співак Ібрагім Кашуш. Це був загальний авторитет, він складав революційні пісні, на концертах йому підспівували мільйони сирійців. Його затримали спецслужби, порізали, особливо покалічили горло, а тіло викинули у річку. Все це зробили, аби залякати населення. У нас нема такого, як у вас. У Сирії, наприклад, при владі є й політична опозиція, але вона не справжня. Існує тільки тому, що диктатор це дозволив, тому вона заодно з режимом. Є умовні вибори, бо в нас все-таки формально республіка, хоча насправді у Сирії 40 років править одна династія…

У нас є «дастур», це як в Україні Конституція, і у ній написано першим пунктом, що кожна людина є вільною, має право висловлювати свою думку всіма способами, які не обмежують свободу іншої людини. Але насправді цього немає.

Чи розділені думки пересічних сирійців? Чи багато людей підтримують існуючий режим?

— Люди повстали проти влади дуже масово, по всій країні… Нема такого, що одна частина «за», інша — «проти». Але якщо є армія, яка воює проти народу, то виходить, є і ті, хто такий режим підтримує…

Свого часу ви вчилися в Одесі на лікаря. Як потрапили в Україну? 

— У мене тут проживають родичі, завдяки їм я зміг тут «зачепитися». Провчився, здобув професію, потім повернувся до Сирії, де почав працювати сімейним терапевтом. В Україну вирішив емігрувати рік тому, коли бойові дії дісталися мого міста. До речі, мушу сказати, що у Сирії найбільше страждають від терору влади саме медики. Є окремі угруповання, організовані владою, вони спеціально вишукують і вбивають лікарів, які допомагали пораненим під час бойових дій. Скажімо, була така ситуація, коли лікаря, що мав британське громадянство (його звали Апас Хан), таке угруповання кинуло до в’язниці. Через те, що він був британцем за паспортом, його не вбили. Але коли дипломати звернулися з проханням, аби звільнили його, влада фактично «організувала» в’язню самогубство, сказала, що Апас сам наклав на себе руки. Хоча, найвірогідніше, його замордували в тюрмі.

Вам як гостю на Закарпатті що перше впадає в очі? 

— Дуже високі ціни. У Сирії все набагато дешевше, а тут дорого. Хоча у Сирії зарплати теж низькі, як і в Україні, державні службовці отримують 300—400 доларів. Хіба можна прожити на ці гроші? А непогану зарплатню у нас мають лікарі, до 4000 доларів, є ще деякі професії, які добре оплачуються, але в соціальному плані я не можу робити однозначні порівняння, мовляв, у нас набагато краще, а тут гірше.

У вас двоє дітей, ви їх виховуватимете у дусі свої країни, релігії?

— Так, у мене є двоє синів — Амін (у перекладі «принц») і Каміл («досконалий»). Виховуватиму їх за мусульманськими традиціями. Хочу, аби вони виросли самостійними, відповідальними, здобули хороші знання. Перше, що каже пророк Мухамед, – учіться, читайте, здобувайте знання. Вони мають стати вільними й освіченими людьми.

 Чим вам сподобалися закарпатці? І чи є у нас те, що не дуже припало до душі?

— Дуже складно сказати, бо люди різні. Всюди є добрі й погані, куди б ти не поїхав. Однозначно щось говорити важко.

— Мені здається,— приєдналася до розмови Катерина Гармаш, дружина Мухамеда, — що тут люди все-таки відкритіші, ніж у моєму рідному Луганську і взагалі на сході України. І в гості одне до одного більше ходять, більше комунікують. У нас на новорічні свята тільки родичі одне одного відвідують, вітають. А тут кожен може прийти, постукати у двері, поколядувати. У нас дверей просто би не відчинили незнайомим. На Закарпатті ще збереглося те, що на Різдво ходять костюмовані вертепи, шануються традиції. Це мені дуже подобається.

А поганого (вагається)… У мене, скажімо, виникали проблеми, коли зверталася російською на ринку чи в побуті, а люди робили вигляд, що не чують. Не дуже добре реагували…

У вас уже з’явилися тут друзі, зав’язалися знайомства? 

— Чесно кажучи, — пояснює Катерина Гармаш, — друзів у нас у Виноградові нема, ми постійно працюємо, постійно в магазині з ранку до вечора. Вільного часу не вистачає ні на що. Вранці встали о 7-й, відвели дітей у садок — і цілий день у магазині до пізнього вечора. Роботи багато, нема часу.

Чого вам найбільше не вистачає після Сирії?

— Низьких цін, — відповідає, посміхаючись, пані Катерина.

— Братів і сестер, — додає Мухамед. — Хотілося б знову їх побачити. Емігрувати сюди вони не можуть з різних причин. І я б не жив тут, у Виноградові, якби свого часу батько не допоміг мені грішми. Війна у нашій країні, думаю, затягнеться надовго. У Сирії зараз цілий світ воює. Я, звичайно, надіюся, хочу, аби все завершилося чимшвидше, аби більше не було крові. Але я бачу, що це надовго.

Джерело: Христина ГОРВАТ, «Новини Закарпаття» 

 

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Далекосяжна путінська провокація розрахована на дестабілізацію в Україні!"..диверсантка "Правого сектору" Лілія Коц заявила про причетність "Правого сектору" до розстрілів на ......
Володимир Марківський (2016-12-07 17:34:09)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-07 17:01:47)
Один из самых тупых вбросов) укро-жидовская хунта считает украинцев дураками,как и российские жидо-либеральные СМИ - россиян..кругом одни жиды))...
Царь Давид (2016-12-07 12:16:12)
Ну и зачем еще раз доказывать что вы умственноотсталая нация. Все давно это поняли...
петро нюхает зад (2016-12-07 10:53:48)
Стоны необоснованны.В конце концов в стране прошла РЭВОЛЮЦИЯ ГИДНОСТИ !Жить стало лучше,жить стало веселей!...
простофиля (2016-12-06 22:35:16)