Олександра Берегова: «Журналістика – це така сфера, де можна максимально бути самим собою»

Олександра Берегова: «Журналістика – це така  сфера, де  можна  максимально бути самим собою»

Сьогодні наша розповідь про надзвичайно розумну і талановиту дівчину – редактора інформаційних програм Закарпатської обласної державної телерадіокомпанії, телеканалу «Тиса-1» Олександру Берегову. «Розкрутити» на бесіду цю тендітну дівчину одразу не вдавалося, весь час вона то на виїздних зйомках, то в клопотах з підготовки сюжетів до ефіру. Одним словом – Сашу зловити дуже важко. Знайшовши кілька вільних хвилин в обідню пору, спілкуємося і знайомимося з нею ближче за філіжанкою смачної закарпатської кави.

 

Привіт, Саша, дякую одразу, що зголосилася на спілкування.

– Тобі дякую за запрошення на каву. До речі, я її дуже люблю.

Знаю, колего, що ти не місцева. Звідки ти, як опинилася в Ужгороді?

– На Закарпаття я потрапила випадково. Мені тоді було 19 років: я познайомилася зі своїм хлопцем, котрий і запросив сюди. Сама я родом із Білої Церкви – містечко, що на Київщині. До цього в Ужгороді раніше не бувала, але коли потрапила у ваш край, то в нього просто закохалася і думаю, що надовго. Сама я навчалася на англійській філології, але згодом зрозуміла, що учительство – не моє. Тому обрала для себе журналістику. Навчалася тут, на Закарпатті. Ти знаєш, я завжди була такою домашньою дитиною. Для мене було важливим бути поруч з родиною. Але, напевно, зважаючи на мій «вітер в голові», сіла на потяг і без вагань приїхала сюди. Повторюся ще раз: обласний центр Закарпаття для мене – ніби казкове містечко. Я ніде більше не почуваю себе так комфортно, як тут. Коли рідні приїздять до мене в гості, то теж зауважують, що Закарпаття – благодатний і мальовничий край.

Чому обрала для себе саме журналістику, адже, погодься, професія ця не з легких? Постійні відрядження не втомлюють?

– Журналістика для мене була раніше зовсім не знайома. Я сприймала її якось просто. Дивилася телебачення, слухала радіо, читала і перечитувала газети, інтернет-видання. Уяву мала дуже просту на той час саме про цю професію. Коли почала працювати, то зрозуміла, що це дійсно важка правця і все це не так просто. На «Тисі» добре працюється, а порівняти я мала можливість. Я починала свій трудовий шлях з мукачівського «М-студіо». Інколи важко справитися з поставленими редакційними завданнями, розслаблятися не слід, треба іти тільки вперед, і я думаю, що труднощі будуть подолані самі собою.

Ти пам’ятаєш свою першу написану журналістську роботу?

– Перша мною написана робота була десь так в 14 років. Було це у Білій Церкві при школі молодого журналіста, де я чогось так інтуїтивно туди пішла і отримала завдання написати такий собі опис. Треба було писати у формі такого застарілого газетного жанру. Саме на цьому перевіряли наші здібності. Треба було, пам’ятаю, щось розпитувати в людей, але у мене усе добре вийшло. Це, знаєш, було як багатошаровий весільний торт, де кидаєш чимало інгредієнтів. Я там якесь місце зайняла за роботу і приз отримала. Батьки мною дуже пишалися. Потім була у студентських газетах на практиці. Мала можливість стажуватися і на одному зі столичних радіо. Там працює небагато людей. Сам колектив у них дуже зібраний; вони наче одна велика дружна родина, усе у них злагоджено і працюють професійно. Залишитися працювати там я не хотіла тому, що міста-мільйонники не для мене. 

Ти працюєш зараз в інформаційній службі телеканалу «Тиса-1», а це наче на «пороховій діжці». Я це по собі знаю. Вистачає матеріалів?

– Так, матеріалів є достатньо. Була б шия, а ярмо завжди одягнуть (сміється авт.) Для мене у роботі найскладніше –  підійти до людини і попрости коментар. Не знаю чому, але таке буває. Я наче і приємна у спілкуванні, стараюся бути комунікабельною і не маю якихось комплексів. Взагалі робота з людьми – це найважча професія. Мені здається, що фізично трудитися значно легше. Ну… тут, звичайно, і люди бувають різні.

Не було у тебе бажання спробувати свої можливості в інших жанрах журналістики? Приміром, не хочеться попрацювати, скажімо, в аналітиці?

– Аналітика – це не моє. Там я себе не бачу поки що. Не знаю чому, але мене на теперішній час чогось дуже вабить радіо. Хочеться спробувати попрацювати у прямих радіоефірах. До речі, мені дуже імпонує формат нашої радіостанції «Тиса ФМ». Скажу, що я палка, і навіть дуже палка шанувальниця цієї хвилі. Можливо, навіть і буду мати колись нагоду спробувати себе проявити і там. Вчитися ніколи не пізно, головне – хотіти, і те прагнення, що ти хочеш, обов’язкову втілиться у життя.

Про що мрієш у житті?

– Ти знаєш, я не люблю мріяти. Я більше реаліст по натурі. Те, що називають мрією, для мене – бажання. Я дуже люблю приємні миттєвості у житті, все те, що мені дарують або я комусь щось дарую. Мрія для мене – це щось таке химерне і далеке. Мрійники, скоріш за все, не багато чого досягають у своєму житті.

Чи були у тебе під час роботи якісь неординарні випадки?

– Чесно, я не люблю щось таке непередбачуване. Я люблю, щоб усе йшло чітко і за планом, от тоді ти не втомлюєшся ні від чого, і все те, що ти робиш, приносить задоволення. В нашій роботі хочеться, щоби було якомога менше курйозів чи якихось несподіванок. Хай все це трапляється частіше у нашому особистому житті, а не переходить у площину роботи...

Ти часто буваєш у далеких відрядженнях. Тобі це не в тяготу?

– На виїздних зйомках завжди цікавіше, ніж на «паркетних» подіях, але тут важливий завжди, на мій погляд, організаційний момент. Коли все спокійно і зйомки проходять, як по сценарію, ти отримуєш «кайф» від усього. Нам завжди хочеться чогось нового. За межами обласного центру Закарпаття завжди знаходиш цікавих і неординарних особистостей, котрі, без сумніву, варті нашої телевізійної зйомки. Люди, котрі мешкають у глибинці, надзвичайно цікаві і колоритні, прості і дуже щирі.

За рідною тобі Білою Церквою часто сумуєш?

– Так, я сумую за нею. Сумую за рідною батьківською домівкою. Коли спілкуюся з ріднею, часто запитую, як там їх місцеве телебачення. У нас є два міських телеканали. Вони такі рекламно– розважальні, але порівняти їх з нами не можна. Ми значно краще розвиваємося як у творчому, так і в технічному плані.

Як гадаєш, чого бракує нашій місцевій журналістиці?

– Однозначно стверджувати, що нічого не бракує, я не можу. У нас є хороші спеціалісти як серед представників старшого, так і серед представників молодшого покоління. У старших колег багатюща мудрість і, звичайно, досвід. Молодь, в свою чергу, миттєво реагує на події. Тобто є отой баланс у співпраці. У нас, без сумніву, усі хороші: як колеги по перу, так і по мікрофону.

Яким би ти хотіла бачити телеканал «Тиса-1» років за п’ять?

– Ого, за так багато років щось мені важко спрогнозувати. Враховуючи, з якими темпами ми розваваємося зараз, я думаю, що майбутнє у нього є величезне. У нас усе зараз робиться для комфорту і зручностей для журналістів, головне – працювати на професійному рівні.

Раніше ти працювала на «М-студіо», чого пішла звідти?

– У мене там, кладу руку на серце, ніколи не було конфліктів. Просто у людини у житті трапляються такі моменти, що ти хочеш щось поміняти. Я завжди могла собі дозволити щось таке зробити, тому не вагалася ні з чим, коли покидала цей телеканал. Одноманітність набридає. Я міняла професії, місце проживання, і тому мені ніколи не складно зробити щось непередбачуване для себе. Вважаю, що кожна людина сама вправі контролювати себе і своє життя. Якщо б люди більше прислухалися до своєї інтуїції, до свого серця, то успіхи б не забарилися. Цілком можливо, що журналістика мені перестане подобатися і доведеться щось змінювати, перенавчатися. І я готова до цього завжди.

Якою є Олександра Берегова вдома, за межами роботи?

– Я така ж, як і на роботі. Журналістика – це така сфера, де можна максимально бути самим собою. Я обожнюю відвідувати концерти, залюбки вдома можу почитати якусь хорошу книжку. Люблю подивитися якийсь хороший і цікавий для мене фільм вдома чи в кінотеатрі… Ти знаєш, а ще я закохана у закарпатську природу, гори, лижі… Для мене це – понад усе. Тут не треба вишуковувати щось для активного відпочинку – усе під носом, усе поруч, варто тільки побачити і закохатися у ці усі красоти.

Яким є твоє життєве кредо?

– Якщо сформулювати однією фразою… Напевне – знайти себе. Себе поки ще не знайшла. Усе ще блукаю в пошуках. Весь світ біля наших ніг.

У тебе творча родина?

– Я би так не сказала. Батьки – робітники, усе життя трудилися на заводі. У мене брат дуже добре малює, але це не стало його професією, скоріш за все, малювання – це його хобі. У родині у мене – брати і сестри, хтось займався музикою, а хтось просто вміє вправно танцювати. Творчість кожному з моїх рідних в якійсь мірі притаманна.

Чого тобі у житті хочеться найбільше?

– Я хочу міцну родину. Родину таку, яку я особисто можу собі дуже чітко уявити. Я думаю, що вже незабаром усе це стане реальністю. Я щиро сподіваюся, що усе складеться якнайкраще.

Я теж на це сподіваюся і бажаю успіхів у добрих справах.

– Дякую тобі.

 

Розмовляв Арсен Боровицький






Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Вчора, 2017-07-26
Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Якщо це лобіює Супрун,то треба змінити назву на : " Нові ліки від СНІДу будуть випробовувати на українцях!" Бо іншого від цієї дурепи очікувати даремно!...
555 (2017-07-26 20:58:07)
Кому будет интересно нашёл отличный Торрент плеер с возможностью быстрого поиска любого торрент файла буквально за считанные секунды по всему ру-нету, а так же удобный и простой плеер для просмотра фи ......
JFXgoant (2017-07-26 18:34:28)
Есть кто-то, кто может назвать древних греков глупцами?В изначальной версии демократии право голоса имели только те, кто мог ответить за свой голос имуществом. То есть те, кому было что терять. Не Гор ......
Viktor (2017-07-26 12:35:18)
Судяться вони за хабарі,які свого часу роздали,щоб бути монополістом! У нас так весь "бізнес" працює,спочатку хабарі потім схеми і відкати. В автопромі не краще, спочатку лобіюють китайських ......
ХХХ (2017-07-26 12:01:15)
Пенсионер.Подерживаю. Пенсионер может избираться (ну если мудрость есть) но не может избирать. Да, имеет смысл ценз самообеспечения. "Идеальный" избирательный закон смысла не имеет - еще одн ......
Василий (2017-07-25 08:29:01)