Релаксуйте з глиною. Пропонує ужгородська керамістка Ольга Ладижець

Релаксуйте з глиною. Пропонує ужгородська керамістка Ольга Ладижець

Невеличке приміщення Закарпатського обласного центру науково-технічної творчості учнівської молоді в Ужгороді. Тут із десяток дівчаток у фартушках. На столах мисочки з водою, рушники, шматки глини. Глину розминають у руках чи на столах. Намагаються надати форми за допомогою інструментів та… часничниці. З неї добре виходять глиняні «ковбаски», які і стають основою майбутніх виробів, пояснюють діти.

 «Унґвар» завітав на заняття, щоб подивитися, як працюють діти і не тільки вони…

 Обманути дитину неможливо

 – Ніколи не думала, що працюватиму з дітьми, – розповідає керівник гуртка кераміки Ольга Ладижець. Вона закінчила художній заклад в Ужгороді за напрямком «кераміка», а згодом вступила і до Львівської академії мистецтв. Сім років тому директор Центру саме шукав учителя для занять із глиною, Ольга погодилася і спробувала себе в новій учительській ролі. Мама двох дітей зізнається, що з дітьми працювати важко. Тим паче, що в гуртку учні – від 6 до 18 років, а бувають і молодші. Важко, але цікаво, додає Ольга. Діти різні, тому до них потрібен індивідуальний підхід.

Коли гурток тільки зароджувався, дітей доводилося залучати особисто: ходити школами і «рекламувати» кераміку як вид позашкільного заняття. Нині це роблять усе менше, бо спрацьовує «сарафанне радіо». «Ми за вуха нікого не тягнемо, – зауважує Ольга, – це вже дорослі діти, вони самостійно вибирають гурток. Обманути дитину неможливо. Вони інтуїтивно відчувають, до чого їх тягне». Сьогодні в чотирьох групах – сотня школярів.

За спостереженнями Ольги, малювання необхідне дитині з трьох років. Тому, коли дитина тримає в руці олівець, батькам треба спонукати її до роботи над собою. Кераміка підходить із 4 років, не раніше. Але в будь-якому випадку треба спочатку спробувати і подивитися, чи до душі дитині робота з глиною.

Немає не творчих дітей, є ступінь зацікавленості батьків, – впевнена Ольга Ладижець. І найбільше радіє, коли бабусі і дідусі, мами і тати приходять разом із дітьми. Батьки часто сідають самі й ліплять. Дорослі в захваті від такої роботи, помітила Ольга.

«Вони можуть по півгодини сидіти і просто переминати глину в руках. Це вже плюс, бо глина витягує весь негатив, довели психологи. Чому гончарі такі спокійні – бо це релакс, – розповідає про специфіку роботи з глиною. – Так само відпочинок потрібен і дітям. Вони вихлюпують увесь негатив, що назбирався за півдня після напружених уроків. Глина все забирає. Діти стають більш врівноважені, спокійніші».

 Кожне заняття – експеримент

 Уроки в гуртку – це насамперед знання матеріалу, з яким працюєш. Кому складніше або нема бажання – ліплять із пластиліну. Інші працюють із натуральною глиною. Її спеціально для занять привозять на замовлення викладача. Причому, як розповіла Ольга, матеріал використовують виключно закарпатський, а точніше – з Виноградівщини, де є поклади гончарної глини. Ще її називають теракотовою. На початку вона сірувата, а після випалювання стає світло-коричневою.

Кожне заняття та робота – це завжди експеримент. Бо ж що саме вийде в кінці процесу, ані вчитель, ані діти часто не знають. Ольга Ладижець каже, що дітям достатньо задати загальну тему, а вже про деталі вони фантазують самі. Часто це не один предмет, а ціла композиція з кількома елементами, картина, панно. Протягом року діти працюють над кількома темами, а їх роботи завжди на виставках міського та обласного рівнів.

«Я хочу, щоб у майбутньому вони могли себе реалізувати як художники. Зараз вони шукають. І до 15 років будуть у пошуках. Шукають у матеріалі, у техніці. Вони всі творчі».

 Гурток кераміки і для… дорослих

 Якщо ви досі думаєте, що релаксувати можна тільки в спа, то дуже помиляєтеся. Ліплення з глини – також варіант. І все частіше його використовують не тільки діти, а й дорослі.

Виявляється, так ужгородці знімають стрес від побуту, буденщини та роботи. Тому на заняттях у керамічній секції час від часу з’являються тітки й дядьки, які беруться до роботи із захватом. Про це ми також дізналися, побувавши в гостях у гуртку.

На питання, звідки в дорослих інтерес до ліплення, Ольга Ладижець відповідає: «Є дві категорії дорослих, які починають займатися керамікою. Одна – ті, хто не реалізував себе в дитинстві, свого часу не мавши змоги бувати в подібних гуртках. У нас є тати, які приходять разом із дітьми і ліплять. Я бачу, що це нереалізована творча людина. Хтось бізнесом займається, хтось у банку, треті – продавці. А тут вони самі з собою. Друга категорія дорослих – це ті, для яких глина – релакс. Вони беруть глину і самі можуть довго сидіти і щось ліпити, не знаючи навіть, що вийде в результаті. Були випадки, коли дорослі приходили після роботи і хотіли просто посидіти в тиші й спокої. Вони отримують моральне задоволення від такої творчості, вони в захваті. Я не пояснюю їм нічого, вони самі ліплять, самі щось творять. Це люди, які втомлені від буденності, від роботи».

 Мрія про гончарне коло

 Ось уже який рік поспіль керівниця гуртка виношує мрію: хоче, аби діти ліпили не тільки вручну, а й за допомогою справжнього гончарного кола. Таке коштує кілька тисяч гривень. Однак придбати його, виявляється, важко, навіть якщо є гроші.

У чому різниця між ручною керамікою і гончарною? Наразі діти працюють «методом ковбаски». Крутять глиняні шматки, а вже з них творять окремі предмети, причому не об’ємні. У гончарній справі навпаки: речі виходять об’ємними, наприклад, круглі глечики. Хоча при ручній ліпці можна проявити більше фантазії. «Добре б це поєднати. Для дітей було би цікаво працювати і вручну, і на гончарному колі», – резюмує Ольга Ладижець.

 * * *

Чому діти відвідують гурток кераміки, ми спитали самих вихованців. І ось що почули:

Оля Паламарчук, 7 років

«Мене в гурток привела мама. Я тут майже рік. Мені подобається більше працювати з глиною, ніж із пластиліном. А ще я ходжу на гуртки з оріґамі й на танці. І не втомлююсь, хіба трохи».

Юля Клименко, 9 років

«Я тут уже рік. У цей гурток ходить і моя подруга, тому і я тут. Спробувала спочатку, і мені сподобалося. Мені подобається тут ліпити і працювати, бо вдома уроки треба робити і нема часу для ліпки, а тут є».

Аліна Сушальська, 10 років

«Я дізналася про цей гурток із оголошення. У нас у школі було оголошення про це, то я і записалася. Тут цікаво. Мені подобається, що виходить в результаті. Я люблю ліпити тварин, птахів. Мої роботи вже брали участь у виставках».

Тетяна Лешко для«Унґвара»
фото автора









Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Далекосяжна путінська провокація розрахована на дестабілізацію в Україні!"..диверсантка "Правого сектору" Лілія Коц заявила про причетність "Правого сектору" до розстрілів на ......
Володимир Марківський (2016-12-07 17:34:09)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-07 17:01:47)
Один из самых тупых вбросов) укро-жидовская хунта считает украинцев дураками,как и российские жидо-либеральные СМИ - россиян..кругом одни жиды))...
Царь Давид (2016-12-07 12:16:12)
Ну и зачем еще раз доказывать что вы умственноотсталая нация. Все давно это поняли...
петро нюхает зад (2016-12-07 10:53:48)
Стоны необоснованны.В конце концов в стране прошла РЭВОЛЮЦИЯ ГИДНОСТИ !Жить стало лучше,жить стало веселей!...
простофиля (2016-12-06 22:35:16)