Потрійна мама – як це? Будні родини, куди лелека одним махом закинув одразу три «подарунки»

Потрійна мама – як це? Будні родини, куди лелека одним махом закинув одразу три «подарунки»

Ужгородка Ольга Томашевська-Степанова п’ять років тому народила своїй старшій донечці одразу двох братиків і сестричку. 

Заходимо у невелику двокімнатну квартиру. Павло з Марійкою малюють: дівчинка намагається зобразити слона. Петрик складає конструктор. Старша – Вікторія – у школі. Одразу приступаємо до запитань, адже вільного часу у багатодітної мами – обмаль.

– Олю, як було почути таку новину? Якою була реакція?

– Я ніколи не думала про таку кількість дітей. Ми планували другу дитину, але перше УЗД на 7-8 тижні, без перебільшення, виявилось шоком. Напевно, ніколи не забуду великі злякані очі чоловіка і мій трошки… «істеричний» стан. Коли їхали додому після процедури – мовчали. Слів не було, кожен «перетравлював» інформацію. Вдома я ревіла, чи то від щастя, чи то від шоку, чи просто від нерозуміння, що ж тепер робити? Все на місця розставила фраза мого тата: «Чого ревеш? Радіти треба!»

А потім якось усе нормалізувалося. Мені дуже легко далася та вагітність. До 6-го місяця я бігала на роботу, не відчуваючи жодного дискомфорту.

– Чи були у тебе в родині двійнята або трійнята?

– У найближчій родині – ні. Моя мама каже, що двійнята були по її лінії у далеких родичів, як кажуть, «сьома вода на киселі».

– Коли дітки народилися, було кому допомагати?

– Мої батьки радо сприйняли таку новину, тому завжди допомагали, зокрема, коли потрібно було залишити старшу донечку і поїхати у Київ (за рекомендацією генетика). Тусьці (Вікторії) не було тоді ще й 3-х років, і я дуже переживала, як все складатиметься після народження трійнят.

– І як сприйняла такі зміни старша?

– Віка у нас розумниця і надзвичайно компанійська, тому поява такої кількості «компаньйонів» була вчасною. Звичайно, як і в кожній родині, яка має більш ніж одну дитину, виникає почуття ревнощів. Але ми намагаємося свою увагу розподілити порівну. І навіть коли хочеться «обнімашок», намагаюся обійняти усіх.

– Що для тебе виявилося найважчим у ролі потрійної мами? Навіть «четверної»...

– Коли звиклися з думкою, що народиться не одна дитина, а три, почали думати, як житимемо. Звичайно, було незрозуміло і страшно, адже і з однією дитиною дуже багато роботи. Але за час вагітності прийшло розуміння, що увага, любов, піклування і розуміння – чи не найголовніше, що повинно оточувати дітей змалечку.

«Недолюблені» діти – досить поширений факт у нашому суспільстві, тому завжди користуюся дуже мудрою порадою від Естер Селсдон: «Якщо хочете виростити хороших дітей, витрачайте на них у два рази менше грошей і у два рази більше часу».

Після появи трійнят мені дуже допомагали обидві бабусі, чоловік узяв відпустку. Три місяці після народження малюків ми були «розпорошені» – хлопчики вдома, а Маруся перебувала в реанімації у Мукачеві. Це був надзвичайно складний період – перевірка на витривалість. Але, завдячуючи лікарям обласної дитячої лікарні та, звичайно, молитвам, наша родина не зазнала втрат. Напевно, мене зможуть зрозуміти батьки, які переживали щось подібне. Але, слава Богу, минулося.

– Розкажи про дітей: що полюбляють, які в них характери тощо?

– Зараз старшій – 8, вона у 2-му класі, займається театральним мистецтвом. Разом із малими, яким по 5, ходить на ліпку (вони надзвичайно люблять малювати, ліпити з пластиліна).

Машуня, Петрусь і Павлусь мають кожен своє уподобання, відрізняються як зовні, так і характером, але вони надзвичайно добрі діти. Оскільки більшість часу проводжу з ними я (тато в нас заробляє на велику родину), намагаюся привити їм загальнолюдські цінності, хочу, щоб вони виросли справжніми, чуйними, думаючими людьми.

Кожен має свої обов’язки. Так, по черзі миють клітку, де мешкає папуга Бульбулька, а нещодавно в нас з’явилася кішка Софочка, за яку спасибі місцевому «Барбосу». Прибирання іграшок після ігор, фарб, пластиліну, олівців після творчості – теж їхній обов’язок. А ще вони час від часу полюбляють допомагати мені з прибиранням: протирають пил і миють підлогу.

– Коли у сім’ї хоча б двоє дітей, конфліктів не уникнути. Як це відбувається у вас?

– Як і в кожній великій родині, інтереси дітей деколи перетинаються і виникають конфлікти, але намагаюся вчасно втрутитися і переключити увагу на щось інше. Малі дуже люблять казки, читати ще не вміють (хоча знають майже всі букви), тому дитяча бібліотека ім. Вакарова, в якій працювала колись наша бабуся, дуже стає у нагоді: читаю або я, або Віка. Мультики – теж хороший варіант, щоб розрядити атмосферу.

Дотримуюсь думки, що телевізор повинен бути увімкненим якнайменший період часу, тому, коли дозволяю дивитися мультфільми – це свято та тиша у кімнаті.

А ще ми любимо пекти солоденьке та смачненьке. Діти із задоволенням допомагають розкачати тісто, просіяти борошно, облизати збиті вершки із ложки (сміється – Авт).

– З чим ти б могла порівняти атмосферу, яка щоденно панує у вашій хаті?

– Із вуликом: завжди щось якщо не гуде, то тихенько шелестить. Місця у нас небагато, тому доводиться у двох кімнатах розташовувати і художню студію, і навчальний клас, й ігровий майданчик, і театральне та танцювальне дійство.

– Як ти здобувала досвід: книжки, чиїсь поради, інтуїція? Чи можеш сказати, що тримаєш все у власному кулаку?

– Звичайно, трапляються ситуації, коли дуже важко уникнути конфліктів, адже вередування, «не хотіння», небажання ще ніхто не відміняв. У таких випадках намагаюся не загострювати тему, на короткий час залишити дитину, а з іншими продовжувати займатися. Тут спрацьовує пунктик «а чим я гірший?», і дитина повертається до спільної роботи. І тільки потім можна провести «розбір польотів»: вказати дитині на її негарну поведінку, пояснити, чому так не можна робити, і найголовніше – зробити певний висновок, що у подальшому такого не трапиться.

Ще дуже допомагають повчальні книжки з негативним героями – їхні вчинки, звичайно, засуджуються дітьми, але деколи беруться і «на озброєння». Взагалі підтримую Макаренка та його «трудотерапію»: наприклад, посадити рослинку, поливати її, спостерігати, як вона росте – і корисно, і приємно, і пізнавально.

– Ти увесь свій день присвячуєш дітям? Чи вони ходять у садок, а ти на роботу?

– Я залишилася у декреті по догляду до 6-річного віку. Тому увесь час займаюся дітьми. Ми малюємо, складаємо пазли, ліпимо, повторюємо абетку та пишемо, вивчаємо англійські слова, робимо аплікації, спостерігаємо за природою, складаємо неймовірні речі з конструктора. Малечі надзвичайно подобаються логічні завдання, тому наколядовані кошти спільним рішенням було визначено витратити у «Абетці».

– Які висновки уже для себе зробила?

– Висновки у вихованні? Кожна дитина – особистість та неповторність. І навіть якщо це трійнята, то кожен має свій характер, свої уподобання, зацікавлення та інтереси. До кожного потрібно знайти відповідний ключик. Звичайно, це складно, але, думаю, головне – бажання.

І ще одна дуже промовиста максима: не виховуйте дітей, все одно вони будуть схожими на вас. Виховуйте себе. Як би ці рядки пафосно не звучали, але виховання дійсно починається із себе, діти віддзеркалюють поведінку батьків, а ще – дуже тонко відчувають ставлення до себе. Тому намагаюся вкладати в них перш за все любов, розуміння та повагу. В такий атмосфері зростала сама, а тому і зараз можу звернутися до мами з будь-яким питанням чи проблемою і знаю, що батьки завжди прийдуть на допомогу, відчуваю їхню підтримку та розуміння. Такі відносини намагаюся створити і у власній родині, адже мама й тато – це найголовніше, що є у дитини.

– Що б ти сказала жінці, яка щойно дізналася, що в неї буде більше, ніж одна дитина?

– Цікаве питання. Згадую себе і розумію: якщо діти бажані, то найголовніша фраза, яку хоче і має чути жінка: «Все буде добре!».

Ярослава Матвійчук, газета «Унґвар».















Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Вчора, 2016-12-10
Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Що робити тім що працювали в в народному господарстві по 35 років і більше , отримали пенсію 1700 гр.? У мінтів і так хороша пенсія відносно люду якого вони пресовали ... ......
Сергій (2016-12-11 13:11:21)
Ну і ряха, з підручника .Ламбрози.! Не довіряє чиновникам,яких очолює?.Ну так поміняй! Лише не на "манів",досить вже,треба українців з титульної нації до влади ставити , а не своїх на грошо ......
Олег (2016-12-09 19:37:34)
Это тонкий намек на свою отставку по причине: не сработался с коллективом?...
Юрий (2016-12-09 17:53:23)
Саме тому прем"єр навіз в Україну своїх братів по крові з Ізраїлю, Польщі, Словенії... Бо не довіряє українцям розпродажу України - можуть здати народу......
Запорожець (2016-12-09 16:43:32)
Далекосяжна путінська провокація розрахована на дестабілізацію в Україні!"..диверсантка "Правого сектору" Лілія Коц заявила про причетність "Правого сектору" до розстрілів на ......
Володимир Марківський (2016-12-07 17:34:09)