Наймолодша закарпатська мама має... 12 років

Наймолодша закарпатська мама має... 12 років

Щороку 1 червня ми відзначаємо Міжнародний день захисту дітей. Однак піклування про дітей зовсім не означає організувати для них одноденне свято. Про це і не тільки говоримо нині із заступником начальника управління охорони здоров’я облдержадміністрації Тетяною Міцьо.

Тетяно Василівно, як ви прокоментуєте той факт, що замість педіатрів тепер дітей консультують сімейні лікарі? Невже педіатри можуть зникнути взагалі?

— Реформування охорони здоров’я, яке вже кілька років проходить в Україні, включає і поступовий перехід на надання первинної допомоги на засадах загальної практики сімейної медицини.

Передбачається, що до 2020 року в Центрах первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД), які об’єднують у своєму складі амбулаторії загальної практики сімейної медицини та ФАПи, можуть працювати як сімейні лікарі, так і дільничні терапевти та дільничні педіатри. Чому до 20-го року? Тому, що приблизно підраховано: аби належно підготувати нову генерацію лікарів, які матимуть спеціальність сімейного лікаря, а не тільки пройдуть навчання у закладах післядипломної освіти, потрібно саме стільки часу.

Зрозуміло, що нині нам бракує лікарів, які вже закінчили вуз із дипломом сімейного лікаря. Працюють, як правило, ті, хто пройшов спеціалізацію в закладах післядипломної освіти. А це — колишні терапевти та педіатри. Сказати, що від цього знизився рівень  надання допомоги дітям, ми не можемо. Якщо, до прикладу, орієнтуватися на дані п’ятирічної давності, то побачимо, що наскільки скоротилася кількість дільничних педіатрів і дільничних терапевтів, настільки ж зросла кількість сімейних лікарів. Медичну допомогу населення у будь-якому випадку отримає завдяки перекваліфікації лікарів.

На сьогодні у нас посади дільничних педіатрів збережені здебільшого в містах. І це добре. Приміром, у Мукачеві та Ужгороді є посади дитячих лікарів, які працюють в колективах: садках чи школах.

Сказати, що цей процес пройшов безболісно, — не можна. Але загалом педіатри не зникли, вони просто працюють у сімейній медицині. Про результати такої реформи, напевно, найкраще скажуть цифри. А тут найважливішим є інтегральний показник малюкової смертності. Взяти, до прикладу, 2009 рік. Якщо цей показник тоді складав 13 на 1000 дітей, то за підсумками першого кварталу 2014 року ми маємо 8,5 на 1000 дітей.

Дуже важливою проблемою я би назвала також постнеонатальну смертність, тобто втрати серед тих дітей, які перебувають під наглядом дільничного лікаря. Так от, у 2009-му цей показник  становив 6, а зараз — 3,9 на 1000. Це суттєво.

Тож загалом, можна сказати, наші діти  не відчули на собі згаданих структурних змін у закарпатській медицині.

Свого часу багато говорилося про створення обласного пренатального центру. На якому етапі ця робота?

— Процес загальмувався. Ми розуміємо, що у країні нема грошей і, можливо, є більш нагальні проблеми, які потрібно вирішити. Але ми мали надію на реалізацію проекту «Нове життя» і багато вже для цього зробили. Зокрема, підготовлено проектно-кошторисну документацію, медичні та технічні завдання. Однак коментувати зараз ті чи інші рішення органу, який реалізовував створення пренатальних центрів, — Державного агентства з інвестицій,  я не візьмусь. Залишається сподіватися, що, коли у країні стане спокійніше, з’являться гроші.

А поки що ми виходимо із ситуації як можемо. Але маємо розуміти, що Ужгородський міський пологовий будинок фінансується з міського бюджету і досить обмежено. А ті пологові ліжка, які там наявні, за всіма нормативами  розраховані на жінок обласного центру та Ужгородського району. Сама потужність центру унеможливлює прийом породіль з усієї області. Однак ми скеровуємо сюди і жінок з інших районів, якщо є якісь ризики.

Як впливає здоров’я матері на народження здорової дитини?

— Ці речі об’єктивно взаємопов’язані. Тому погіршення здоров’я жінок відповідно веде до таких же проблем зі здоров’ям  їхніх дітей. Багато є і соціальних факторів, які також даються взнаки. Зокрема, зараз народжують жінки поза репродуктивним віком. Нинішні медичні технології, доступність до медичної допомоги, медикаментозне забезпечення дозволяють вагітніти, виношувати і народжувати у тому віці, який раніше жінкам не рекомендували. Зрозуміло ж, чим старша жінка, тим більшим є її список проблем зі здоров’ям.

З огляду на це з 2007 року в країні запроваджено нові критерії живонароджуваності та мертвонароджуваності. Тобто мається на увазі народження дитини з вагою більше 500 г або в терміні вагітності більше 22 тижнів. Як не цинічно це звучить, але те, що раніше могли кваліфікувати як пізній викидень, зараз ми називаємо глибоко недоношеною, маловаговою, недозрілою, але дитиною, за життя якої боремося. Це десь позначилося і на зростанні рівня інвалідності.

Не слід замовчувати і соціальний аспект цих проблем, оскільки він  закладений і в ментальності деяких прошарків нашого населення...

— Так. Як би не було сумно говорити, але доволі значну державну допомогу при народженні дитини ці люди сприймають як єдине джерело доходу сім’ї. І ні для кого не секрет, що деякі родини перетворили це в своєрідний бізнес. Разом з тим, високі виплати на народження дітей повною мірою нівелювали те, що ми називаємо відповідальним батьківством. А це і підготовка до батьківства, і народження дитини, і подальший належний догляд за нею. Якщо не виконується бодай одна з цих складових, то взагалі нівелюється поняття «справжні батьки». І ми це бачимо по структурі дитячих смертей, коли є багато випадків загибелі через причини, які ніяк не залежать від надання медичної допомоги. Це — аспірації, переохолодження, перегріви дитини. Сумно, але трапляється й таке, хоча я не юрист і не суддя, що назвала б убивством з необережності. Таке було у нашій практиці, зокрема,  торік. Загалом на Закарпатті цей показник є доволі високим. Йдеться про  майже 12 відсотків від усіх малюкових втрат. Здебільшого подібне ставалося у соціально неадаптованих сім’ях. А ще неблагополучним фактом у цьому ланцюгу є народження дітей 13—14-річними жінками, що характерно переважно для ромів, для яких є традиційними ранні шлюби, раннє народження. Наймолодша мама в області, до речі,  народила в 12 років. Однозначно пологи у такому ранньому віці підуть не на користь ні мамі, ні її дитині.

Надія САРАНА, газета «Новини Закарпаття».

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Вчора, 2016-12-08
Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Далекосяжна путінська провокація розрахована на дестабілізацію в Україні!"..диверсантка "Правого сектору" Лілія Коц заявила про причетність "Правого сектору" до розстрілів на ......
Володимир Марківський (2016-12-07 17:34:09)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-07 17:01:47)
Один из самых тупых вбросов) укро-жидовская хунта считает украинцев дураками,как и российские жидо-либеральные СМИ - россиян..кругом одни жиды))...
Царь Давид (2016-12-07 12:16:12)
Ну и зачем еще раз доказывать что вы умственноотсталая нация. Все давно это поняли...
петро нюхает зад (2016-12-07 10:53:48)
Стоны необоснованны.В конце концов в стране прошла РЭВОЛЮЦИЯ ГИДНОСТИ !Жить стало лучше,жить стало веселей!...
простофиля (2016-12-06 22:35:16)