Де на Міжгірщині найчастіше «приймали лелек»

Де на Міжгірщині найчастіше «приймали лелек»

Народити і виховати хоча б одну дитину − справа не з легких. А що тоді говорити про людей, які мають щастя бути  батьками більшої кількості малят. По праву, такі особи є справжніми героями. Адже для того, аби дитина виросла гідним громадянином своєї держави, аби була доброю, справедливою та гуманною, потрібно докласти чимало зусиль. Причому прищеплювати їй любов до всього навколишнього, навчати доброзичливості й щедрості необхідно з самого малечку. Саме за таку трудомістку працю в Україні матерям, які народили і виховали до восьмирічного віку п’ятьох і більше дітей, надається почесне звання Мати-героїня. Чимало таких жінок є і на Міжгірщині.

“У нашому краї присвоювати таке звання почали з 2005 року. З того часу Матерями-героїнями стали вже 900 верховинок, − розповідає начальник відділу молоді управління освіти, молоді та спорту РДА Тетяна Горова. − Крім того, на даний час більше 60 матеріалів про надання такого почесного титулу перебуває на розгляді в адміністрації Президента і Міністерстві соціальної політики, більше 20 − в обласній державній адміністрації і до десятка − в районній”.

Приємним для горянок є і те, що окрім відповідного титулу вони отримують ще й надбавки до пенсії, а також одноразову допомогу в десятикратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Це небагато, але приємно. За словами Тетяни Федорівни, найбільше Матерів-героїнь живе у Синевирській Поляні, Синевирі, Нижньому Студеному, Колочаві й Міжгір’ї.

Одна з тих прекрасних жінок, яка удостоїлася почесного звання, − Василина Підберецька, мешканка Синевирської Поляни. Разом зі своїм чоловіком Василем Степановичем виховали у мирі та злагоді десятеро дітлахів. Троє хлопці і семеро дівчат ― безсумнівно, їх гордість. Тепер уже кожен із них має свою сім’ю, в яких вони зберігають добрі традиції і затишок оселі, однак про свою неньку не забувають і допомагають їй чим тільки можуть.

 Трудову діяльність Василина Іванівна розпочала 1948 року, працюючи у місцевому колгоспі “Червона зірка”. У 1982-му ― перейшла на роботу до Вигодського лісокомбінату, що на Івано-Франківщині. Та де б вона не трудилася, повсюди зарекомендувала себе відповідальною і сумлінною працівницею. Секретар Син.- Полянської сільської ради Марія Красняник каже: “Пані Василина – високодуховна жінка. Поки мала сили, то кожної неділі ходила на службу Божу. Якщо до неї хтось звернеться за порадою, то обов’язково її отримає від щирої душі. До того ж Василина Іванівна самокритична, тому завжди визнає, якщо в чомусь не права”.

Окрім того, що Василина Підберецька в основному займалася веденням домашнього господарства, вона ще й вишивала і ткала. За словами Марії Михайлівни, і до цього часу вдома  у пані Василини  зберігається давній ткацький верстат, на якому вона створювала гарні доріжки у різних техніках. Чимало таких чудо-творінь подарувала і своїм близьким людям.

Уся сім’я Підберецьких є дружньою, адже, незважаючи на те, що сини і дочки пороз’їжджалися, жінка відчуває їх тепло і підтримку й на відстані. А коли збереться вся родина, то дуже весело і гамірно, бо Василина Іванівна має ще чимало внуків і правнуків.

Ще одна Мати-героїня ― Марія Карабин, жителька села  Нижній Студений. Вона зразково виховала п’ятеро дітей: Калину, Ганну, Марію, Михайла і Василя. Всі вони виросли чуйними і працьовитими людьми, а також допомагають жити і радіти життю своїм батькам зараз.

Як згадує один із синів нашої героїні пан Михайло, Марія Василівна довгий час працювала у колгоспі. Фізичної праці не боялася. Як то кажуть, очам страшно, а руки все зроблять. “Бувало і таке, що мама самотужки садила по 40 сотин картоплі, ― розповідає Михайло Миколайович. ― А взагалі була авторитетом у колгоспній ланці. Всі прислухалися до її слів, адже дурного ніколи нікому не радила”.

Зі своїм майбутнім чоловіком Миколою Марія Карабин була знайома ще з самого дитинства, адже жили вони по сусідству. Певний час придивлялися один до одного, а в 1953 році одружилися. Живучи душа в душу, підтримуючи одне одного у скрутну хвилину, відсвяткували у родинному колі вже діамантове, або, як його ще називають, платинове весілля. Погодьтеся, це велике щастя. Як і більшість сімей того часу жили бідно, та це не завадило турботливим батькам дати освіту своїм чадам. На даний час із старенькими живе тільки син Михайло, який і веде господарство. А всією родиною вони збираються у грудні, коли святкують день народження голови великого сімейства. А й справді воно не мале, бо окрім п’ятьох дітей, Карабини мають ще 6 внуків і 9 правнуків, із появою яких їх життя наповнилося ще більшою радістю.

Марина Шишола

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Вчора, 2016-12-08
Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Далекосяжна путінська провокація розрахована на дестабілізацію в Україні!"..диверсантка "Правого сектору" Лілія Коц заявила про причетність "Правого сектору" до розстрілів на ......
Володимир Марківський (2016-12-07 17:34:09)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-07 17:01:47)
Один из самых тупых вбросов) укро-жидовская хунта считает украинцев дураками,как и российские жидо-либеральные СМИ - россиян..кругом одни жиды))...
Царь Давид (2016-12-07 12:16:12)
Ну и зачем еще раз доказывать что вы умственноотсталая нация. Все давно это поняли...
петро нюхает зад (2016-12-07 10:53:48)
Стоны необоснованны.В конце концов в стране прошла РЭВОЛЮЦИЯ ГИДНОСТИ !Жить стало лучше,жить стало веселей!...
простофиля (2016-12-06 22:35:16)