Штефаньо став кондитером, бо в дитинстві не давали солодощів

Штефаньо став кондитером, бо в дитинстві не давали солодощів

«Конкретно кондитером я себе не бачив. Мабуть, через те, що в дитинстві був обділений у солодощах, ще в три роки пообіцяв собі: буду робити в житті що завгодно – тільки б їх було навколо мене багато. Потім, коли трохи підріс, зрозумів: аби мати цього вдосталь, треба безпосередньо з цим працювати», – каже найвідоміший український кондитер Валентин Штефаньо.

Завдяки цій людині наше місто постійно збагачується цікавими візитівками. Так, кілька років тому Ужгород отримав солодке обличчя – іменний фірмовий торт. Цьогоріч у центрі міста з’явився брендовий кондитерський магазин, у якому можна скуштувати ексклюзивні солодощі від нашого шоколатьє, – їх більше не знайдеш ніде!

– Цього року ви втілили в життя одну зі своїх мрій – відкрили кондитерський магазин у центрі міста. Як довго працювали над його відкриттям?

– Дуже довго до цього йшов. Багато чого можна створити, але треба ще й вміти презентувати. Найлегше це вдається у своєму закладі, тому що в інших не буде презентовано так, як я би хотів. Кілька років я обходив той район, дивився, які є приміщення. Мені дуже подобається історичний район – там є аура справжнього Ужгорода. Звичайно, якби ще зробити вулиці пішохідними, запросити художників, ковалів, то те місце могло би стати одним з найцікавіших в Україні. Приміщення теперішнього магазину чотири роки здавалося в оренду, я до нього придивлявся, а минулого року цілеспрямовано взявся до його купівлі й облаштування.

– У назві магазину є ім’я вашої сестри Валентини. Співпрацюєте з нею?

– Звичайно. Вона для людей наче міф – усі знають Валентина, а Валентину ніхто не знає. Можна сказати, що серйозніше до професійної кондитерської справи ми взялися удвох. Від 2004 року почали дуже тісно співпрацювати, брати участь у всіляких конкурсах, для того щоб розвиватися і внести до Ужгорода щось нове. Вона виконує більш побічну, але стратегічну роботу, задає напрям, у якому рухатися, який асортимент продукції створювати.

– Сестра мешкає у Франції… А у вас ніколи не було бажання виїхати туди?

– Вважаю, що не життя красить людину, а людина – життя. З мене у Франції великої користі не було б, щось нове я навряд їм привнесу. Є шанси, що більше користі з мене буде тут. Вважаю: сенс життя людини в тому, що вона створює красу і затишок навколо себе, змінює щось на краще.

Я колись казав, що Ужгород – це кондитерська столиця України. Одного разу ми підрахували, що в місті на кожного мешканця припадає по 84 копійки з нашої продукції. Це набагато більше, ніж навіть у Києві.

– У брендовому магазині, окрім солодкого, можна придбати хліб із висівками вашого виробництва…

– Випікання хліба – моя давня мрія. Завжди любив пекти хліб. Приємно з’їсти добрий хліб до крихти. Ми з сестрою спеціально їздили до одного з найкращих млинів у Франції, аби побачити повністю весь процес, як робиться борошно з зерна, і зрозуміти, чому хліб у Франції кращий, ніж у нас. Три дні брали участь у майстер-класі, випробовували різні рецепти. На жаль, поки що ми не можемо досягти настільки ідеальної якості хліба, як там. Через ціну для покупців ми змушені робити середній варіант, змішуючи французьке борошно з нашим, – інакше хліб вийде дорогим.

– У цьогорічний День міста ви презентували найбільший торт в історії Ужгорода. Розкажіть, наскільки вам було цікаво працювати над цим проектом.

– Хотілося зробити людям свято й акцентувати на патріотизмі, щоб Ужгород відзначився на фоні подій у країні. Аби було видно, що ми теж уболіваємо за те, щоб Україна була єдиною.

– Нещодавно ви провели для школярів майстер-клас із виготовлення круасанів і хліба. Любите передавати свої знання іншим?

– Знаннями з дітьми особливо не поділишся, тому що дитина всю ту інформацію, яку хочеш їй викласти, не сприйме. Це було не більше ніж знайомство з професією. Фактично ми вкладаємо у своє майбутнє, тому що ці діти завтра виростуть, а ми хочемо, щоб вони виросли достойними міста, де живуть, своїх батьків і Батьківщини. Думаю, людині треба з дитинства показувати ті речі, заради яких потрібно жити, навчатися, щоб вона змогла зробити красу навколо себе. Я буду дуже радий, якщо вдалось посіяти зерно хоча б в одній дитині. Можливо, з когось вийде пекар, кондитер чи кухар. Краще показувати дітям, як робиться хліб, ніж – як стріляти з автоматів.

– Як проходять ваші будні? Розкажіть про свій розпорядок дня…

– У мене тепер щодня ніби повторюються шкільні роки (усміхається – Авт.). Донька на півдев’ятої йде до школи, і я разом з нею встаю, відводжу до школи, а потім прямую на роботу. Обов’язково спочатку йду до свого магазинчика, щоб побачити продукцію, а потім – до цеху. У ньому в основному працюю над новими рецептами.

– Який із ваших кондитерських виробів найбільше запам’ятався?

– Кожен виріб по-своєму дорогий, але можу сказати про один, який відкрив для мене певний етап у моєму житті. На весілля я зробив своїй нареченій сукню з булочок. Цю роботу супроводжувало передчуття початку чогось нового. Я повністю усвідомлював, що в мене буде зовсім нове життя, все буде інакше. Але виявилося, що, в принципі, нічого не змінилося. Просто тепер в нас у паспортах є штамп. Згодом з’явилась дитина, яка ще більше скріпила сім’ю.

– Дружина схвалює вашу кондитерську діяльність?

– Вона позитивно ставиться. Причому опікується нашим брендовим дизайном, бо має задатки художника. Якщо раніше мені доводилось самому придумувати якісь речі на свята, то тепер Вікторія мені підказує, яку потрібно зробити декорацію чи які потрібні коробки для того чи іншого виду продукції.

– Донька полюбляє ласощі від татуся?

– Любить. Що найцікавіше, коли приношу з роботи щось солодке, то зазвичай воно вдома буде лежати, ніхто його не буде їсти, врешті-решт дещо поїсться, залишки викинуться – і тоді доня починає жалітися, що вдома нічого немає! Я знову принесу – воно знов так лежить (усміхається – Авт.). Коли ж приходить до мене на роботу, то їсть усе підряд.

– А ви самі полюбляєте власні солодощі?

– Важко сказати, що з нашого асортименту мені найбільше подобається. Щоразу подобається те, що нове. Смаки постійно змінюються: сьогодні хочеться одного, а завтра – іншого. Напевно, для цього й потрібно завжди змінювати асортимент, щоб і клієнта не втрачати. Адже однакове приїдається.

– Вдома готуєте?

– Я люблю готувати. Не намагаюся брати участь у якихось кулінарних конкурсах, але для себе можу зготувати. В основному вдома готує дружина, але на свята обов’язково стараюся приготувати щось нове і цікаве.

– Чим дорожите в житті найбільше?

– Цінності постійно змінюються. На сьогодні найбільше дорожу миром. Не пам’ятаю, щоб колись раніше, збираючись із друзями, ми піднімали келих за мир. А в цей час перший тост, який може прозвучати в компанії, – саме за мир. Основне – щоб був мир. Тепер це найактуальніше. Буде мир – буде тоді і в сім’ї все добре, і на роботі. Ну і, звичайно, дорожу сім’єю.

– Чи маєте певний вислів або ж кредо, яким керуєтеся в житті?

– Є така рима: «Тоді в десерті сила, коли смачно і красиво». Якщо по кісточках розібрати її, то на першому місці завжди «смачно». Якщо твій виріб буде красивий, але не смачний, клієнт ніколи до тебе не повернеться. Тобто завжди важливий зміст – не важливо, яка людина ззовні, а те, яка вона всередині. Так, у принципі, з будь-чим – важливий зміст. Коли ми прийдемо на небеса, Господь Бог не спитає нас, які ми ставили хрести – золоті, срібні чи ще якісь, а спитає про наші справи, що ми тут робили.

– Ви згадали про Бога… Вірите в Нього?

– Ну… Боюся так сказати, що вірю в Бога (сміється – Авт.). Мабуть, це буде більше неправдою, ніж правдою. «Коли не прийду в церкву – вічно Пасха» – це про мене. Суть не в тому – ходиш до церкви чи ні. Думаю, суть у тому, що Він у тебе є всередині і ти живеш за загальноприйнятими канонами. Мені все одно, яка релігія, яка конфесія. Є конкретно 10 правил, за якими потрібно жити. Нормальна людина буде відчувати, що не можна красти, вбивати, обманювати і т. д. Я вірю в те, що над нами є Вищий Розум, Вища Сила, яка тримає баланс добра і зла на Планеті. Не має значення, як цю Силу називають: Аллах, Господь Бог, як завгодно. Я Його не бачив, але все ж обов’язково над людьми є Щось.

– Що цінуєте в людях?

– Перш за все – це чесність. Я з будь-якою людиною знайду спільну мову, основне – щоб вона говорила правду. А далі йдуть усі інші якості: і доброта, і співчуття, і любов.

– Які маєте найближчі плани?

– Тепер працюємо над асортиментом магазину, щоб повністю відшліфувати роботу. Після цього хочемо створити франчайзингову мережу наших брендових магазинів по всій Україні. Уже є заявки з Києва, Одеси, Львова, Миколаєва. В основному тепер працюю над цим. Взагалі хотілось би, щоб нашу кондитерську продукцію впізнавали за смаком, без бирочки.

Джерело: Ужгород

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Вчора, 2016-12-10
Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Ну і ряха, з підручника .Ламбрози.! Не довіряє чиновникам,яких очолює?.Ну так поміняй! Лише не на "манів",досить вже,треба українців з титульної нації до влади ставити , а не своїх на грошо ......
Олег (2016-12-09 19:37:34)
Это тонкий намек на свою отставку по причине: не сработался с коллективом?...
Юрий (2016-12-09 17:53:23)
Саме тому прем"єр навіз в Україну своїх братів по крові з Ізраїлю, Польщі, Словенії... Бо не довіряє українцям розпродажу України - можуть здати народу......
Запорожець (2016-12-09 16:43:32)
Далекосяжна путінська провокація розрахована на дестабілізацію в Україні!"..диверсантка "Правого сектору" Лілія Коц заявила про причетність "Правого сектору" до розстрілів на ......
Володимир Марківський (2016-12-07 17:34:09)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-07 17:01:47)