60-річна жінка з Майдану про Євромайдан

60-річна жінка з Майдану про Євромайдан

Багато хто рік тому під час подій на Майдані у столиці знайшов собі нових друзів-однодумців. Серед них і 60-річна тепер уже киянка Марія Юртин-Пісна, котра досі підтримує зв'язок із міжгірськими хлопцями Андрієм, Василем та Ярославом, що були у складі закарпатської сотні.

До речі, сама вона народилася у селі Майдан на Міжгірщині. До столиці потрапила після закінчення Виноградівського технікуму. Як молодого спеціаліста, її направили працювати до тресту “Київводбуд”, там трудилася 17 років.

Життя учасниці київського Майдану не з легких. Молодим помер її чоловік Михайло, а на руках залишилося двоє дітей: 4-річна Іринка та 8-річний Костянтин. Аби забезпечити їх усім необхідним, доводилося працювати на кількох роботах одночасно. А в 1992 році заснувала власне підприємство “Марія”, котре успішно діє й зараз. Та нині пані Марія вкладає гроші не в його розвиток, а віддає їх на потреби АТО, оскільки туди відразу з Майдану поїхали чимало борців за справедливість.

“Пішли вони на схід України захищати нашу Батьківщину майже голі, босі, а ще голодні. Тому всім чим можемо, стараємося допомогти. Про власне збагачення тепер думати є гріхом проти тих людей, які зараз жертвують багато більше чим, у тому числі й життям”, — зазначила жінка.

Пані Марія пригадує хроніку Майдану.

— Стоїмо біля Маріїнського палацу… На нас наступають. Звісно, було страшно кожному, але ми не здалися. Почали збирати каміння і передавати його на передову, аби наші хлопці могли захищатися. А ще молилися до Господа Бога, щоб він нас не покинув напризволяще і захистив від отих нелюдів, котрі розганяли і били людей.

У протестах киянка брала участь від самого їх початку. Разом із рідними та знайомими підтримували й студентів, котрі першими почали висловлювати своє обурення діями влади. Не було такого дня, а часто й ночі, щоб вона не приходила на Майдан і не допомагала: їжею, речами, працею або просто підтримкою морального духу мітингувальників. Коли розпочалися масові розгони людей, згадує, ніхто не думав, що все буде в таких масштабах.

— Одного ранку прокидаємося, було це з п’ятниці на суботу, швиденько збираємося і йдемо на Майдан Незалежності, а там наші хлопці … у крові. Тоді й сталося так зване побиття студентів, — не стримуючи сліз каже жінка. — Ми дуже раділи, коли наступного дня зійшлося багато не лише киян, а й гостей столиці. Особисто мені здалося, що на ноги піднявся увесь Київ. Напевно, з того часу більшість зрозуміли, що не все так просто, та відступати назад ніхто не збирався. Кожен підключав до Євромайдану всіх, кого лише знав. Приємно, що майже  ніхто не відмовлявся. Бувало, телефонують нам і кажуть, що майданівці потребують хліба. Ми відразу відгукувалися на прохання: купували його і відвозили нашим героям. Інколи й кількома машинами.

Одним із найстрашніших днів як для Марії Юртин-Пісної, так і для інших учасників Революції гідності стало 18 лютого. Зі слів жінки, тоді вони побували в справжньому пеклі:

“Ніч виявилася дуже напруженою. Ми стояли і мовчки дивилися один на одного, боячись вимовити хоча б слово, навіть побоювалися думати, що з нами може бути… Коли почали палити шини, то дуже допоміг вітер, який повіяв у сторону силовиків, тим самим зупинивши їх на деякий час. Ведучий із сцени, теперішній міністр культури Євген Нищук, якому було видно, що коїться навкруги, кричав: “Справа … Прориваються справа. Кидайте туди шини”. А жінки під сценою молилися і плакали. Навіть не уявляєте, як було страшно. Думаю, врятувала нас Божа сила. Та, на жаль, не всіх… А під ранок зі Львова прибула підмога”.

На запитання, що спонукало 60-річну жінку щодня ходити на Майдан, вона відповіла, що інакше просто не могла. День за днем він затягував її усе більше.

“Якщо залишаєшся вдома під час таких подій, то в душі настає порожнеча, наче ти частинка організму, а тебе від нього відірвали. На Майдані ж була особлива атмосфера, адже там збиралися люди, яких об’єднала спільна ідея”, — каже пані Марія.

Розповіла вона, що брала участь і в Помаранчевій революції, та зізнається, що тоді такого сильного українського духу, як тепер, не відчувалося.

На запитання, чи виправдали її сподівання події в країні після Революції гідності, поки що відповіді жінка не має. Адже так і покара ті, хто причетний до загибелі майданівців. А вбили більше сотні невинних людей.

Сподіваюся, — каже киянка, — що представники теперішньої влади не стануть бюрократами, а залишатимуться чесними громадянами, прийматимуть рішення та  закони, виходячи з інтересів народу. Хочеться вірити, що українці, які поховали своїх рідних, побачать і справді іншу Україну. Та необхідно пам’ятати, що ті, хто був на Майдані, кому довелося пройти те пекло — справжні патріоти, які не відступлять від своїх ідей,  і в жодному разі не схиблять.

Марина Шишола для 7dniv.info

Фото з архіву Марії Юртин-Пісної та мережі Інтернет

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Вчора, 2016-12-07
Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Далекосяжна путінська провокація розрахована на дестабілізацію в Україні!"..диверсантка "Правого сектору" Лілія Коц заявила про причетність "Правого сектору" до розстрілів на ......
Володимир Марківський (2016-12-07 17:34:09)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-07 17:01:47)
Один из самых тупых вбросов) укро-жидовская хунта считает украинцев дураками,как и российские жидо-либеральные СМИ - россиян..кругом одни жиды))...
Царь Давид (2016-12-07 12:16:12)
Ну и зачем еще раз доказывать что вы умственноотсталая нация. Все давно это поняли...
петро нюхает зад (2016-12-07 10:53:48)
Стоны необоснованны.В конце концов в стране прошла РЭВОЛЮЦИЯ ГИДНОСТИ !Жить стало лучше,жить стало веселей!...
простофиля (2016-12-06 22:35:16)