Дід Мороз, Святий Миколай та Ийзушко -- як закарпатцям між ними розібратися

Дід Мороз, Святий Миколай та Ийзушко -- як закарпатцям між ними розібратися

У  світлі останніх подій в Україні, коли патріотизм зашкалює, та з наближенням новорічно-різдвяних свят час згадати про Діда Мороза та Снігурку. Російські канали, до прикладу, вже заявили про те, що в Україні скасовують Новий рік, оскільки «Дід Мороз — російський».

Мовляв, його замінять Санта Клаус і святий Миколай. Плюс росіян лякають тим, що влада України працює навіть з дітьми трьох-чотирьох років, «доводячи їм, що нема Діда Мороза». Ніби в унісон мер Києва Віталій Кличко запропонував зустріти Новий рік без цього персонажа. Він вважає його пережитком радянських часів. Тому цьогоріч у Києві на Софіївській площі встановили головну ялинку країни, звели ярмаркові будиночки та облаштували резиденцію святого Миколая. А 19 грудня, на День святого Миколая, саме Святитель, а не Дід Мороз запалив різдвяні вогні на ній та привітав дітей. То звідки той Дід Мороз взявся?

Дідо не натуральний

 
♦ Дід Мороз — казковий персонаж святкування Нового року спочатку в СРСР, згодом у пострадянських державах, який вручає дітям подарунки особисто або кладе під ялинку.
 
Проте на рубежі XIX–XX ст. Діда Мороза як новорічного персонажа не знали. Перші згадки про нього з’являються в російській літературі. Спочатку його малювали злим і жорстоким язичницьким божеством, повелителем крижаного холоду та завірюхи, який морозив людей. Потім розвивається міфологічний персонаж, запозичений, як і ялинка, із Заходу. У ході створення псевдофольк­лорної новорічної міфології відбулося народження Діда Мороза. Він має багато рис, запозичених у язичницьких персонажів, а також святого Миколая й Санта Клауса. 
 
♦ Ім’я Дід Мороз було запозичено у давніх міфічних персонажів. Мороз зустрічається у східнослов’янській нижчій міфології у вигляді дідугана із сивою бородою, що викликав люті морози та занапащав урожай. А діди-духи — померлі пращури, що також у міфічному світі стояли на одній щаблині з морозом. 
 
♦ Дарувальник — реальним прообразом сучасного Діда Мороза треба вважати європейських різдвяних дарувальників, прототипом яких, як би вони не називалися, є один з найшанованіших святих християнської церкви — святий Миколай, архієпископ Мир Лікійських, чудотворець. Православні, римо-католицькі та греко-католицькі християни пам’ятають його та шанують як історичну особу та великого святого. Св. Миколай зараховується до лику святих, який опікується воїнами, водіями і подорожуючими, допомагає бідним у скруті, вважається покровителем дітей та студентів, моряків, торговців.
 
До Х ст. Миколай Чудотворець був шанований головним чином на Сході. Однак згодом ім’я святителя стає широковідомим і на заході Європи, а 1087 року представники Риму вивезли мощі святого з Мир Лікійських, де вони покоїлися з IV ст., і перенесли їх до італійського міста Барі, де знаходяться до наших днів. День же пам’яті святого Миколая відзначається 6 грудня за григоріанським календарем або 19 грудня за юліанським. Саме цей день досить швидко став шанованим святом у всій Європі. Звичай же дарувати подарунки цього дня вперше виник у Голландії приблизно в XIV ст. 
 
З Голландії ця традиція стала швидко розповсюджуватися у сусідніх країнах, головним чином в Німеччині. Остаточно ж традиція дарування дітям подарунків саме на Різдво затвердилася в Європі тільки в XIX ст., та й то не скрізь. Наприклад, у сучасній Німеччині в обов’язковому порядку прагнуть зробити подарунки дітям 6 грудня, на Nikholaus. Щоправда, діти не відмовляються від подарунків і від американського Санта Клауса, що став популярним в Європі після Другої світової війни, або німецького Weihnachtsmann. Дарування подарунків на день святого Миколая, за словами дослідника О.Воропая, було відоме й в Галичині.
 
♦ Новорічний персонаж — Санта Клаус певним чином також доклався до формування культу Діда Мороза, оскільки у боротьбі з першим у Росії (СРСР) викристалізовувався образ другого. 
 
Санта Клаус має голландське походження. У XVII ст. голландські іммігранти, що оселились у Новому Амстердамі (Нью-Йорку), завезли традицію шанування святого Миколая (Sinter Klaas) до Америки. 1773 року в пресі вперше з’явилася назва Santa Clause.
 
♦ Вигляд — Дід Мороз часто зображується в довгій, до п’ят, синій або червоній шубі, підперезаній поясом, з довгою білою бородою, з палицею в руках, у хутряній шапці й валянках. Тут проглядаються запозичені речі Святителя Миколая, який, зокрема, в Голландії має червоне облачання католицького єпископа й єпископську палицю. 
 
Водночас творці Діда Мороза намагались зобразити його якнайменше схожим на Санта Клауса, який в свою чергу віддалився від образу святого Миколая. 
 
♦ Ритуал запрошення — у радянські часи стародавній язичницький культ предків, а саме святочний обряд слов’ян зазивання мороза та інших природних стихій на різдвяну трапезу, адаптували до атеїстичних реалій і положили в основу запрошення Діда Мороза.
 
♦ Доставка подарунків — дітям розповідають, що Дід Мороз розносить подарунки в мішку й кладе їх під ялинку, не пояснюючи, щоправда, як він входить до квартири. Це запозичення із західної традиції залишати різдвяні гостинці під ялинкою або у шкарпетках над каміном. 
 
Історія про те, як святий Миколай підкидав мішечки золота у вікно, видозмінилася в Європі. Вважалося, що св. Миколай заносить дарунки через пічну трубу.
Тому діти ставили на ніч свої черевички або вішали панчохи коло камінів, звідки в них і потрапляли подарунки.
 

«Здравствуй, дєдушка Мароз»

 
Однак, оскільки різдвяні традиції не змогли одразу викоренити, їх вирішили наповнити радянським змістом. 28 грудня 1935 року соратник Сталіна, секретар ЦК КП(б)У, член Президії Центрального виконавчого комітету СРСР Павло Постишев через газету «Комсомольська правда» звернувся до комсомольців із закликом: «Давайте організуємо до Нового року дітям гарну ялинку». Зокрема, пропонувалося ставити ялинки в школах, дитячих будинках, піонерських палацах, дитячих клубах, театрах і кінотеатрах. Перше дитяче новорічне свято у СРСР було організоване в Харкові, а згодом у Москві.
 
Влада дала старт для вироблення стандартного ритуалу проведення Нового року. Тоді ж народився соціалістичний образ Діда Мороза, який приносив дітям не індивідуальні подарунки, а одноманітні пакети з однаковим вмістом.
 
1937 року Дід Мороз уперше з’явився в московському Будинку спілок. 1954 року головне новорічне свято стали проводити в Кремлі. Відвідування всесоюзної центральної ялинки за особливим запрошенням стало предметом гордості для радянських дітей. Уперше роль Діда Мороза виконав актор Михайло Ґаркаві. 
 
Спочатку новорічні заходи з Дідом Морозом мали сприяти ідеологічному вихованню радянських дітей. Свята були тематичні, вони присвячувалися досягненням СРСР. А їх головними героями стали революційні матроси, робітники Магнітки, піонери-тимурівці. А ялинка запалювалась від залпу крейсера «Аврора». 
 
Лише 1964 року молоді сценаристи Олександр Курляндський, Едуард Успенський та Аркадій Хайт зуміли перетворити пропагандистські вистави на новорічне шоу, героями яких, окрім Діда Мороза, стали чарівники й персонажі улюблених казок.
 
Дід Мороз в Україну прийшов з Росії наприкінці 1930-х років. Час від часу новорічно-різдвяні дарувальники зазнавали численних нападок. А радянська влада, наприклад, викорінюючи культ св. Миколая та Санта Клауса, сприяла зміцненню позицій Діда Мороза. 
 
Лише 1935 року радянська влада дозволила встановлювати ялинки, але їх було оголошено символом Нового року, а не Різдва. Разом з ялинкою більшовики вирішили викоренити культ св. Миколая. 1928 року він був оголошений «союзником попа й куркуля». Однак незабаром переродився в образі Діда Мороза. З розпадом Радянського Союзу в колишніх соціалістичних країнах розпочалося відродження місцевих різдвяних традицій і витиснення Діда Мороза як пережитка радянської доби. Однак як в Україні, так і, скажімо, в Хорватії ще й досі остаточно не сформувався єдиний новорічно-різдвяний дарувальник. 
 

Закарпаття в цьому плані оригінальне

 
У нас, можна сказати, є три новорічно-різдвяні дарувальники – святий Миколай (у ніч із 18 на 19 грудня), Дід Мороз (із 31 грудня на 1 січня) і Ийзушко (у різних селах по-різному) (у ніч із 6 на 7 січня). Є й такі сім’ї, де двічі ходить Миколай — і у ніч на 6, і у ніч на 19 грудня. Пригадую з дитинства, як ми чекали на святвечір, коли дідусь задзвонить у дзвіночок і скаже: «Діточки, Ийзушко вже ходив». Тоді можна було заходити у кімнату і шукати під ялинкою подарунки. До речі, на Закарпатті завжди був культ Миколая, а не Діда Мороза. Краєзнавець і дослідник Юрій Чорі каже, що у нас Миколая «честували» завжди. Був шкільний Миколай, коли у школі розучували п’єси («Ой, хто, хто Миколая любить, ой, хто, хто Миколаю служить, тому сятий Миколай на всякий час помагай, Миколай, Миколай), спеціально написані до свята, та обов’язково домашній Миколай, який носив подарунки. Навіть статуетки святителя клали під ялинку, а не Мороза. 
 
Але останній теж не збирається здавати позиції. У жовтні Національний природний парк «Синевир» відвідав головний Дід Мороз України – Валерій Потьомкін. Вражений краєвидами парку та незайманою природою, він вирішив, що кращого місця для будівництва своєї хатинки годі шукати. 
 
«Я давно виношую ідею будівництва в Україні садиби Діда Мороза, – розповідає Валерій Потьомкін. – Відвідавши парк «Синевир», зрозумів, що вона повинна бути саме у цьому краї. Гори, смереки, казкова краса — це все зачарувало мене, тож хочеться, щоб цю красу побачило якомога більше дітей». 
 
За словами головного Діда Мороза країни, він готовий весь рік жити і працювати на Закарпатті, організовувати свята та зустрічі з дітьми. Проект будівництва його садиби вже розробляють у Дніпропетровську, в Придніпровській державній академії будівництва та архітектури. Але поки що невідомо, чи ці плани не змінилися.
 
Ужгородський Дід Мороз Петро Ренжин також каже, що цьогоріч у дитсадках Діди Морози нарозхват. Це — символ дитинства, і відмінити його не можна, заборонити також. Натомість уже згадуваний Юрій Чорі, який також свого часу був Дідом Морозом, працюючи актором театру, переконаний, що Дід Мороз не наш персонаж, його нам нав’язали при Союзі. Та треба пам’ятати, що Дідо щедрий тільки раз у році, а Миколай — увесь рік. 
 
І наостанок, щодо заборони святкування Нового року. У нас, згадаймо, тут свої традиції. У багатьох закарпатських селах… його не відзначали й не відзначають. На першому місці – святий вечір і Різдво, а Новий рік — то не празник, казали старші люди. Ось я з дитинства пригадую (зазначає автор матеріалу), що в нашій родині прикрашали лісову красуню тільки за день до святвечора...
 
Джерело: Оксана ШТЕФАНЬО, «Новини Закарпаття»   

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Ну і ряха, з підручника .Ламбрози.! Не довіряє чиновникам,яких очолює?.Ну так поміняй! Лише не на "манів",досить вже,треба українців з титульної нації до влади ставити , а не своїх на грошо ......
Олег (2016-12-09 19:37:34)
Это тонкий намек на свою отставку по причине: не сработался с коллективом?...
Юрий (2016-12-09 17:53:23)
Саме тому прем"єр навіз в Україну своїх братів по крові з Ізраїлю, Польщі, Словенії... Бо не довіряє українцям розпродажу України - можуть здати народу......
Запорожець (2016-12-09 16:43:32)
Далекосяжна путінська провокація розрахована на дестабілізацію в Україні!"..диверсантка "Правого сектору" Лілія Коц заявила про причетність "Правого сектору" до розстрілів на ......
Володимир Марківський (2016-12-07 17:34:09)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-07 17:01:47)