Його катували, мучили, але він не зрадив свій народ. Президент Карпатської України Августин Волошин

Його катували, мучили, але він не зрадив свій народ. Президент Карпатської України Августин Волошин

І знову березень. І знову Карпатська Україна. У ці дні виповнюється вже 76 років із часу тих доленосних для нашого краю подій, велич і трагедія яких переплелися в одне ціле. Але і там, і там найбільш помітною і знаковою є постать Президента Карпатської України о. Августина Волошина.

Ще до закінчення війни Сталін уже вирішив долю Карпатської України. Промовисто про це говорить запис розмови «радянського Ріббентропа» В.Молотова з  президентом Чехословаччини Е.Бенешом з питань післявоєнних кордонів ЧСР та обміну населення, які відбулися 21 березня 1945 року в Москві. Бенеш окреслив свою позицію: «…Чехословаччина вважала себе тільки довіреною в управлінні Карпатською Україною і була вимушена прийняти контроль Ліги Націй…Чехословаччина вклала значні кошти для розвитку господарства КУ, але мало користувалася плодами цих вкладень…Чехи, — за словами Бенеша, — розумні люди, вони хочуть укласти договір про те, як буде передана КУ до СРСР, причому до цього договору важливо вирішити питання, як проходитиме кордон КУ, оскільки на території Чехословаччини живуть українці». Молотов на це заявив, що «тут немає питань і безумовно можна домовитися про обмін населенням».

Тим часом кінець війни Августин Волошин зустрів ректором Українського вільного університету в Празі, куди радянські війська вступили 9 травня. Через два дні «Смерш» вилучив у нього ключі від вузівської канцелярії та архіву, видав папірець, за яким він міг продовжувати роботу. Насправді ж долю Президента Карпатської України вже було вирішено. За будинком встановили нагляд, але нічого цікавого не виявили. Тому 15 травня А.Волошина було затримано. У нього вилучити печатку з написом «Президія уряду Підкарпатська Русь».

21 травня Волошина доставили до Москви і помістили в одиночку Лефортовської в’язниці, де вже сидів 24-річний радянський льотчик Василь Марчук із Житомира — за те, що був збитий німцями й потрапив у полон. Працювали з о. Августином інтенсивно. Менш ніж за місяць відбулося вісім допитів, останній — 20 червня 1945 року, під час якого слідчий Вайнсдорф вручив в’язневі постанову про притягнення до кримінальної відповідальності за ст.58—4 і 58—11 КК РСФСР.

Це сталося незадовго до того, як до Москви мала прибути чехословацька делегація, аби підписати Договір між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Чехословацькою Республікою про Закарпатську Україну. Не виключено, що на випадок якихось ускладнень в переговорах Сталін намагався використати А. Волошина як главу легітимного крайового уряду, призначеного свого часу Прагою. Тому на момент приїзду чехів, очевидно, уже мав бути обґрунтований смертний вирок, як засіб тиску на прем’єра — президента. Ст.58, до речі, поширювалася на контрреволюційні злочини, співпрацю з міжнародною буржуазією, яка бореться проти СРСР, організаторську діяльність проти СРСР.

Головне, що інкримінували А.Волошину, був Меморандум колишнього уряду Карпатської України до міністра закордонних справ Німеччини І.Ріббентропа від 30 листопада 1939 р., де йшлося про відновлення автономії КУ, що мало стати «першим кроком на шляху до Самостійної України» зі столицею в Києві. Цього Сталін пробачити не міг, бо не забув напружених тижнів 1939-го, коли Хуст міг стати центром об’єднання українських земель! Як тут не згадати те, як більшовицький вождь принизливо висловився про Карпатську Україну на 18-му з’їзді ВКП(б) 10 березня 1939 р.: «…шум, который подняла англо-французская и северо-американская пресса по поводу Советской Украины… что немцы идут на Советскую Украину, что они имеют теперь в руках так называемую Карпатскую Украину, насчитывающую 700 тыс. населения, что немцы не далее, как весной этого года присоединят Советскую Украину, имеющую более 30 млн. населения, к так называемой Карпатской Украине… Конечно, вполне возможно, что в Германии имеются сумасшедшие, мечтающие присоединить слона, т.е. Советскую Украину, к козявке, т.е. к так называемой Карпатской Украине. И если действительно имеются там такие сумасброды, можно не сомневаться, что в нашей стране найдется необходимое количество смирительных рубах для таких сумасшедших (вибух аплодисментів. — Авт.)… глупо говорить серйозно о присоединении Советской Украины к так называемой Карпатской Украине. Подумайте только…».

Але о. А.Волошин уже був не в компетенції людського суду. Особлива нарада у складі Берії, Абакумова, Меркулова, яка розглядала за день по 120 справ, так і не винесла йому вироку. У липні того року влада змушена була перевести вмираючого в’язня з найстрашнішої Лефортовської до більш поміркованої Бутирської в’язниці, аби зберегти живим.

І ось на останній прогулянці у Лефорті, коли вже ноги майже не слухалися, о. Августина підхопили попід руки Василь Романчук та Степан Клочурак. Відчуваючи наближення кінця земного життя, Волошин просить їх уважно вислухати його. Він сповідався як священику, бо хотів, аби люди знали правду, що не підписав жоден підготовлений (беріївцями) документ, в якому, так би мовити, заднім числом, як прем’єр-міністр уряду Карпатської України просив би приєднати її до СРСР. За це його катували, мучили, але він не зрадив свій народ. Просив це розповісти людям, бо протоколом цього ніде не задокументовано.

У 1997 році Василь Романчук з Ясіня згадав цей епізод при нагородженні його «Лицарським Хрестом», який вручав йому голова Проводу ОУН Микола Плавюк. Збереглися аудіо- і відеозапис тієї події, які нині є в особистому архіві Олекси Борця. Він, нагадаю, очолював Закарпатську краєву ОУН. В далекосяжних планах беріївців, отож, вимальовувалася розлога справа закарпатоукраїнських націоналістів, центральною постаттю якої бачився о. А. Волошин, якому не вдалося зберегти життя. Та цьому не судилося збутись. Політик-просвітитель свідомо прийняв муки і смерть.

19 липня 1945 року о 15 год. 20 хв. А.Волошин помер у Бутирській в’язниці від паралічу серця. Місце його поховання досі невідоме. Але в серцях і пам’яті закарпатців він навіки залишиться як патріот і Герой України.

7dniv.info   за матеріалами Володимира МАТЕЙКА. м.Ужгород

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Вчора, 2016-12-07
Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Далекосяжна путінська провокація розрахована на дестабілізацію в Україні!"..диверсантка "Правого сектору" Лілія Коц заявила про причетність "Правого сектору" до розстрілів на ......
Володимир Марківський (2016-12-07 17:34:09)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-07 17:01:47)
Один из самых тупых вбросов) укро-жидовская хунта считает украинцев дураками,как и российские жидо-либеральные СМИ - россиян..кругом одни жиды))...
Царь Давид (2016-12-07 12:16:12)
Ну и зачем еще раз доказывать что вы умственноотсталая нация. Все давно это поняли...
петро нюхает зад (2016-12-07 10:53:48)
Стоны необоснованны.В конце концов в стране прошла РЭВОЛЮЦИЯ ГИДНОСТИ !Жить стало лучше,жить стало веселей!...
простофиля (2016-12-06 22:35:16)