Євген Переш, УжНУ: "Хіміком я став випадково...

Євген Переш, УжНУ: "Хіміком я став випадково...

Професору Ужгородського національного університету Євгену Перешу виповнилося 70 років.

Інколи трапляється в житті так, що зустрічаєшся з людьми, від спілкування з якими отримуєш лише задоволення. Розмовляєш і ніби не відчуваєш часу, заряджаєшся енергією та позитивом. Особливо, якщо це бесіда з талановитою, освіченою та цікавою людиною, за плечима якої десятиліття викладацької та наукової роботи. Саме до таких людей належить Євген Юлійович Переш – професор, доктор хімічних наук, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, заслужений діяч науки і техніки України, заслужений професор УжНУ.

Євгене Юлійовичу, як у вас з’явилося бажання зайнятися саме хімією?

— Це сталося випадково. На мій погляд, коли кажуть: «він з дитинства хотів стати медиком» — неправда. Хтось впливає на вибір. Так само і в мене було – мама хотіла, щоб я став лікарем. Спробував вступити на медичний факультет, але не пройшов за конкурсом, а повертатися додому мені, «золотому медалісту», що не зміг вступити у виш, не хотілося. Якось випадково в ректораті зустрів свого ровесника, який розповів, що вступив на вечірнє відділення хімфаку, і мені радить зробити те ж. Так і сталося – я досклав математику, написав заяву деканові факультету (він мене влаштував на роботу дезінфектором у санепідемстанції, бо ж для того, аби вчитися на вечірньому відділенні, треба було мати роботу), і провчився один курс. А потім перевівся на стаціонар… Так я став хіміком.

Не шкодували, що вступили саме сюди, а не спробували свої сили на медичному наступного року?

— Ніколи. Ця спеціальність дала мені можливість зустрітися з фахівцями, котрі на той час були світилами науки. Це були люди ще тієї, «старої закваски». Окрім інтелекту, виявляли доброту, безкорисливість, щирість. Я міг, приміром, поїхати, в якийсь інститут, пропрацювати там кілька тижнів, і мені створювали всі необхідні умови. Це й допомогло в майбутньому досягти таких успіхів.

Вже на четвертому році навчання у вузі Євген Переш визначився як майбутній спеціаліст у галузі хімії напівпровідників. На початку 60-х років минулого століття цю нову спеціалізацію на хімічному факультеті започаткував професор М.І.Головей.

Після строкової військової служби він у вересні 1965 року зараховується на посаду асистента кафедри загальної та неорганічної хімії УжДУ. У 1967—1970 рр. навчається в аспірантурі на кафедрі хімії напівпровідників.

Під керівництвом М.І.Го­ловея він виконує і в 1971 році у Львівському державному університеті ім.Івана Франка захищає дисертацію «Синтез і дослідження властивостей метатіо- та метаселеновісмутитів лужних металів».

Після завершення навчання в аспірантурі Євген Юлійович працює асистентом кафедри хімії напівпровідників УжДУ. У 1975 році обирається на посаду старшого викладача, а у 1984 році стає доцентом кафедри. У ці роки  поєднує наукову та навчально-методичну роботу, оволодіває педагогічною майстерністю, ґрунтовними знаннями теоретичних основ неорганічної хімії, властивостями елементарних речовин та їх сполук. Набуті знання передає студентам.

Як змінилася система освіти протягом часу? Ви тривалий час працюєте у виші, тож можете порівняти «тоді» і «тепер».

— Стосовно матеріально-технічної бази, то нема, що порівнювати: мені виділили 2000 карбованців, і я міг придбати будь-яку необхідну апаратуру. Інша справа, що купити її було ніде – треба було знати місця, замовляти, «пробивати», але кошти хоча б були. А зараз усе навпаки: матеріали є – грошей немає. Відносно ж освіти, то у часи Радянського Союзу панувала так звана «німецька система освіти» — живе спілкування зі студентом, розвиток логічного мислення тощо. Зараз же навчання проводиться у тестовому режимі – «так/ні». Через це студент розучився логічно мислити, губиться перед проблемами, які виникають в процесі навчання, не може розв’язати багато задач.

А з точки зору практики для студентів багато змінилося?

— Можу навести такий приклад: на 4 курсі я 10 місяців був на виробничій практиці в Запоріжжі на титано-магнійовому заводі. Зараз в нашій спеціалізації такого немає. Переддипломна практика складає 3—4 тижні, педагогічна практика – так само. А я у свій час майже рік працював на діючому виробництві! От і порівняйте…

nЄ.Ю.Переш є знаним спеціалістом у галузі неорганічного матеріалознавства та хімії твердого тіла. Він встановив механізм обмінних реакцій синтезу метатіо- та метаселеновісмутитів лужних металів, що в подальшому сприяло одержанню десятків аналогів цих сполук. Серед них є і найбільш ефективні та перспективні нелінійно-оптичні матеріали. Він уперше здійснив детальний аналіз складних халькогенідних та галогенідних систем на основі елементів І, ІІІ–V груп періодичної системи з позиції фізико-хімічного критерію з врахуванням природи хімічного зв’язку і термодинамічної стабільності бінарних фаз, що складають потрійні системи, на підставі чого було зроблено вибір перспективних систем з точки зору можливості утворення в них складних халькогенідних та галогенідних сполук.

Під його керівництвом здійснені комплексні дослідження фазових рівноваг у багаточисленних системах, за результатами яких переконливо показано, що, всупереч традиційному підходу до проблеми вибору раціонального складу для синтезу і вирощування монокристалів складних речовин з відтворюваними параметрами, необхідні дані про області гомогенності цих сполук. Це дозволило розробити технологічні режими одержання монокристалів десятків складних халькогенідних, галогенідних та галогенхалькогенідних сполук, найбільш перспективні з яких рекомендовано для практичного використання.

Узагальнення та систематика отриманих результатів, виявлені закономірності, рівень їх інтерпретації та висновки лягли в основу докторської дисертації Є.Ю.Переша “Складні халькогеніди і галогеніди металів I–IV груп періодичної системи елементів Д.І.Менделєєва”, яку він успішно захистив у червні 1987 року в Інституті загальної та неорганічної хімії ім. М.С.Курнакова АН СРСР (м.Москва). У 1988 році Євген Переш обирається професором кафедри хімії твердого тіла УжДУ, а вчене звання професора йому присвоюється 12 вересня 1989 року. У листопаді 1993 року вчений очолює кафедру неорганічної хімії, яку перейменовано за його ініціативою. Вся його трудова діяльність пов’язана з УжНУ. Під його керівництвом продовжуються фундаментальні дослідження по згаданій вище тематиці.

У творчому доробку Є.Ю.Переша понад 300 наукових праць, 15 авторських свідоцтв та патентів на винаходи. Він є співавтором чотирьох навчальних посібників, рекомендованих МОН України.

Фундаментальні і прикладні роботи в галузі напівпровідникового матеріалознавства і педагогічні здібності Є.Ю.Переша високо оцінені владою країни та науковою громадськістю. У 2000 році у складі авторського колективу Є.Ю.Переш за цикл робіт «Хімія, технологія і властивості складних халькогенгалогенних матеріалів» став лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки. У 2004 році йому присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України». За досягнуті успіхи у підготовці висококваліфікованих спеціалістів для народного господарства нагороджений грамотою Міністерства освіти України (1995 р.), почесною грамотою Закарпатської обласної ради (2001 р.), Закарпатської обласної державної адміністрації (2009 р.), почесною відзнакою Ужгородської міської ради у номінації «Розвиток науки, техніки і технологій, інноваційна діяльність» (2004 р.). У 2005 році Євген Переш отримав звання заслуженого професора УжНУ.

Хімічний факультет став його другою домівкою. В якому б колективі не знаходився Євген Юлійович, чи то колег, чи то студентів – там панує доброзичлива атмосфера, наповнена дотепністю професора з притаманним йому почуттям гумору.

Є.Ю.Переш належить до когорти тих педагогів, які невтомно і з великим терпінням дають знання студентам, власним прикладом виховують у молоді найкращі людські цінності.

Які, на вашу думку, зміни в освіті зараз найнеобхідніші? Що б ви зробили, якби мали можливість щось змінити?

— Перше, що я зробив би, — позбавив би викладачів залежності від кількості студентів. Зараз така система, що на певну кількість студентів розрахована певна кількість викладачів. Відповідно, якщо кількох студентів виключають із вишу, це може означати скорочення когось із кафедри. Це треба змінювати, щоб на іспиті я не думав, крім того, знає студент чи не знає, ще й про майбутню долю своїх колег. По-друге, я вважаю, що студентові не обов’язково ходити на лекції (як це робиться за кордоном) – головне, аби він опанував програмний матеріал і склав іспит чи залік в кінці семестру. Я не бачу сенсу змушувати студентів відвідувати лекції – хто хоче і так прийде.

Чим полюбляєте займатися у вільний час?

— Коли є можливість, коли «сезон», займаюсь полюванням. Інколи ходжу на рибалку – зараз рідше, а раніше ходив із синами на природу. Люблю ходити в ліс по гриби. Взагалі мене захоплює природа. Ну і книжки, звісно. Наприклад, в молодості любив читати Ремарка, історичні романи Старицького, а зараз мені більше до вподоби оповідання Джека Лондона: короткі, але надзвичайно глибокі за змістом.

А ще Євген Юлійович – чудовий сім’янин. На хімічному факультеті він знайшов однодумця, надійного помічника – свою кохану дружину Тетяну Іванівну, вчителя за фахом, з якою вони виростили двох синів – Євгена та Івана. Старший син Євген – кандидат медичних наук, хірург, працює в Києві. Молодший Іван – кандидат юридичних наук, доцент УжНУ, заступник декана юридичного факультету. Має радість від двох онуків, Євгена та Сашка, та онучки Олі.

Неоціненним скарбом ювіляра є його роки і, напевно, любов до рідної землі наповнила їх мудрістю, досвідом, шаною і повагою поміж людьми.

Тож ми щиро здоровимо нашого наставника і колегу з красним життєвим ювілеєм!

Бажаємо вам, Євгенію Юлійовичу, щасливого і довгого віку, життєвого оптимізму, незгасаючого джерела енергії, творчої наснаги для наукових здобутків, успіхів у благодатній педагогічній роботі, благополуччя і миру у вашій родині, і надалі відмінну форму мати, почуття гумору ніколи не втрачати.

Нехай ваші енергійність, душевність, людяність і надалі будуть каталізатором у всіх творчих починаннях і спілкуванні з однодумцями. Плідної вам праці на благо України, рідного краю, хімічного факультету і нашої Alma-mater.

В.ЛЕНДЄЛ,
професор, декан хімічного факультету;
Г.КУН,
доцент, заступник декана хімічного факультету
з виховної роботи;
І.ЛЕВІНА,
студентка відділення журналістики

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Ну и где же запись? История с компроматом точно напоминает анекдот о неуловимом Джо....
Федя (2016-12-06 20:57:36)
Скоро ты и задние лапы так же поднимешь......
Валерий (2016-12-06 20:41:37)
Порошенко добре казав віддати гроші в казну Кадиров-Онищенко сам насправді жадібний відмовився от і весь сир- бор результат ми читаємоі ковтаємо це все лайно....
Анна (2016-12-06 19:29:58)
Иван, не стоит нести чушь. В Крыму три языка являются государственными: русский, украинский, крымско-татарский....
Андрей (2016-12-06 13:52:34)
Кацапській мові не місце в Україні доки москалі оккуповують українську землю. На Донбасі і в Криму повністю заборонено українську мову та освіту. Треба відповідати ворогам, завезеним з рязанщини-моско ......
Іван (2016-12-06 03:21:12)