Десять невдалих трансферів українських футболістів

Десять невдалих трансферів українських футболістів

 

З приходом міжсезоння в Україні безпосередньо гра №1 все більше відходить на другий план, а увага вболівальників зосереджена на трансферах та пов‘язаних з ними чутках. Постійний автор UA-Футбол Ігор Семйон склав списов останніх переходів українських гравців, які, на його думку, користі вітчизняному футболу не принесли.

1. Дмитро Чигринський (літо 2009-го; з «Шахтаря» в «Барселону»; літо 2010-го; з «Барселони» до «Шахтаря»)

Дмитро Чигринський вважався одним з найталановитіших молодих захисників Європи. Його вмінням віддати перший пас та відчуттям позиції захоплювались як українські вболівальники, так і закордонні спеціалісти. Тому в його переході до одного з кращих клубів світу не було нічого дивного. Однак в Барселоні Дмитру не вдалось справитись з вантажем очікувань, розкритись у всій красі завадили травми. В результаті – 12 матчів за сезон і повернення до Донецька, хоча Гвардіола і хотів залиши захисника в команді.

Невдалий вояж Чигринського до Каталонії не змусив засумніватись в професійних якостях гравця. В «Шахтарі» Дмитро, за логікою, мав би стати ще сильнішим футболістом, адже практика (хай навіть і не постійна) гри в Барселоні давала неоціненний досвід. Втім, як не прикро констатувати, повернувся в Україну Дмитро зовсім не тим, яким був раніше. Талант гравця розгубився і не до кінця зрозуміло, що стало цьому причиною. Багато хто списує все на низку травм, які переслідували і досі переслідують Дмитра, але чомусь здається, що справа не лише в цьому.

2. Марко Девіч (літо 2012-о; з «Металіста» до «Шахтаря»)

Новина про те, що Марко Девіч змінює харківську футбольну прописку на донецьку пролунала як грім серед ясного неба. Трансфер натуралізованого українця можна вважати одним з найгучніших не лише в історії двох клубів, а й всього національного чемпіонату. Але масштабності цьому переходу надала, в першу чергу, неочікуванність та непередбачуваність ситуації, а не користь, яку від трансферу мали б отримати всі зацікавлені сторони.

Марко Девіч, поки що, явно не вписується в ігрову філософію «гірників». Форварда збірної України на даний момент, навіть, важко назвати дублером Луїса Адріано, адже ця роль часто закріплена за Едуардо...

Тож, виникає питання, що саме було рушійною силою для здійснення цього трансферу? І здається не позбавленою змісту версія, що цим самим донецький клуб намагався просто послабити конкурентів: «Металіст», який лишився пристойного виконавця і, що найголовніше, — з українським паспортом; «Динамо», яке, як відомо, теж було зацікавлене в послугах сербо-українця.

Так чи інакше, але від цього трансферу, на даний момент, програли всі: «Металіст», склад якого з відходом Марко збіднів, сам Девіч, який у новому клубі міцно «закріпився» на лавці запасних, і збірна України, яка теж може недорахуватись класного гравця. Втім, враховуючи, що часу пройшло ще не так багато, у Девіча є можливість довести хибність його потрапляння до цього списку.

3. Олексій Годін (літо 2009-го; з «Металурга» (Запоріжжя) до «Металургу» (Донецьк)

Виступаючи за рідний клуб — «Металург» (Запоріжжя), — лівий вінгер вважався одним з кращих на своїй позиції, про що й свідчать залучення Олексія до матчів збірних. І як це часто буває, багатогранний талант півзахисника не міг залишитися поза увагою більш багатих і стабільних клубів. Застерегти Годіна від необдуманого трансферу могла невдала оренда в «Таврію»; але, повернувшись до рідних країв і ще деякий час перебуваючи там на провідних ролях, Годін таки перейшов на повноцінній основі до «Металургу» донецького.

Перший період своєї нової кар’єри вихованець запорізького футболу може вважати вдалим. Але з плином часу Олексій все більше стикався з різноманітними труднощами (в основному — травми, але не тільки), які, нажаль, й затьмарили його футбольний талант.

На перший погляд, перехід футболіста був цілком логічним. Годін з Запоріжжя переїжджав не в гранд, де б йому, цілком імовірно, довелось би демонструвати свої ігрові якості лише на тренуваннях, а в міцний середнячок, звідки, набравшись досвіду і вдосконаливши вміння, цілком реально було піднятися на більш високий рівень. Не склалось.

4. Станіслав Богуш (літо 2008-го; з «Металургу» (Запоріжжя) до «Динамо»)

Запорізька школа голкіперів славиться на всю Україну. Черговий її вихованець витягнув щасливий білет, отримавши можливість перейти в найтитулованіший клуб країни. Але далі, можна сказати, все відбувалось за класичним сценарієм. Богуш користувався довірою у Сьоміна, який, власне, і запросив його до «Динамо». Але тільки один сезон – саме стільки Станіслав зумів протриматися на вершині. За цей час голкіпер набрався досвіду гри в Лізі Чемпіонів, дебютував за національну збірну і видав пристойну суху серію…

А далі стрімко почав зникати з футбольного горизонту. Травми, зміна тренера і, можливо, ще якісь (не зовсім футбольні) причини призвели до того, що в динамівських реаліях талант Богуша загубився. Станіславу зараз би підшукати собі амбітну команду; не гранд, але пристойний колектив, де голкіпер користувався б довірою і зумів ширше проявити свої здібності. А вже протоптаною Богушем стежиною, з Запоріжжя в Київ, попрямував Коваль – ще один воротарський талант, на щастя, не загублений.

5. Денис Олійник (літо 2011-го; з «Металіста» до «Дніпра»)

Ще один «вихідний» трансфер «Металіста», який викликав неменший резонанс, ніж перехід Девіча. Для багатьох харківських уболівальників Денис став "іудою", перейшовши до стану найзапеклішого ворога. Але для самого Олійника це не найгірше. Найгірше те, що талановитий футболіст ніяк не може знайти себе в новому клубі. Хуанде Рамос не раз давав шанс футболісту, але вихід Дениса в основному складі «Дніпра» завершувався або його ранньою заміною, або нищівною критикою після матчу.

Зараз же 11-й номер часто, навіть, не потрапляє в заявку дніпропетровців. А колись же Денис був на провідних ролях в «Металісті», забивав переможні м’ячі в єврокубках, викликався до збірної…

6. Денис Кожанов (літо 2011-о; з «Карпат» до "Іллічівця")

Весь час, перебуваючи у «Карпатах», Денис належав «Шахтарю». Але своєю самовіддачею, патріотизмом і професійним ставленням до обов’язків, Кожанов змусив львівських прихильників футболу сприймати його як рідного.

Саме з «Карпатами» в півзахисника пов’язані найяскравіші футбольні сторінки біографії: 5-е місце чемпіонату, груповий етап Єврокубку, виклик в національну збірну. Але багато що змінив його переїзд до Маріуполя. В команді, яка перенасичена талантами (або ще до кінця не розкритими, або — вже згаслими), Денис загубився і своєю грою все далі віддаляється від того футболіста, якого всі звикли бачити у Львові.

Можливо, Кожанов став «жертвою» політики клубів. Але навряд чи при трансфері не враховувалось бажання самого футболіста. Переїзд до Маріуполя лише з великою натяжкою можна вважати кроком вперед у футбольній кар’єрі півзахисника. За словами Дениса, він не покидає надій через "Іллічівець" закріпитися в «Шахтарі».

7. Андрій Оберемко / Павло Ребенок (літо 2012-го; з «Ворскли» до «Металіста») 

Андрій Оберемко – ще один вихованець запорізького футболу. В своїй кар’єрі пограв за кілька клубів, але повністю «своїм» став лише в полтавській «Ворсклі». Разом з Ребенком та ще кількома виконавцями був лідером команди Павлова. Перехід в «Металіст» як Оберемка, так і Ребенка диктувався, в першу чергу, проблемами харків’ян з лімітом. У Павла справи трохи краще – тут хоч якась перспектива простежується; хоча й так, витіснити з основного складу когось з латиноамериканських півзахисників виглядає завданням нереальним.

А от Оберемко – вже майже пів року без ігрової практики. Та й не потрапляння в заявку першої команди «Металіста» впевненості Андрію не додає. Цей трансфер, фактично, залишив півзахисника без команди, а це – «найсприятливіші» умови для того, щоб загубити талант. Лишається лиш сподіватися, що взимку ситуація зміниться і, поки ще не пізно, Оберемко знайде правильне застосування своїм здібностям.

8. Костянтин Кравченко (літо 2012-го; з «Шахтаря» до "Іллічівця")

Стверджувати, що Костянтин пішов по низхідній, перейшовши саме в "Іллічівець" – не зовсім правильно. Кравченко в дечому, взагалі, унікальний футболіст. Будучи наділеним багатогранним футбольним талантом, півзахисник за свою кар’єру не зміг закріпитися ні в одній команді. «Дніпро», «Шахтар», "Іллічівець", «Карпати» – всюди Костянтин пробував свої сили і ніде не зміг до кінця розкритися.

Те, що в «Шахтарі» талановитому хавбеку заграти не вдасться – було зрозуміло, тому перехід на повноцінній основі в "Іллічівець", як здавалось, — крок вірний і багатообіцяючий. Але і в колективі Павлова Кравченку відводяться далеко не провідні ролі. Талант Костянтина не те, що загубився, він вже давно блукає десь по футбольним провулкам. І чомусь є передчуття, що "Іллічівець" не остання команда, в якій Кравченко пробує знайти своє місце…

9. Володимир Аржанов (зима 2011-го; з «Металургу» (Запоріжжя) до «Арсеналу»; зараз – оренда в «Волині») 

Для лідера запорізького «Металурга» напрошувалась зміна команди. «Арсенал» – на перший погляд, правильний вибір для талановитого півзахисника; але з часом київські будні змусили гравця задуматись про доцільність такого переїзду. Володимир, на відміну від свого партнера по «Металургу» – Польового, не міг знайти своє місце в рядах «канонірів».

Ті рідкі виходи гравця в «синьо-фіолетовій» футболці так і залишилися лиш спробою закріпитися в складі «Арсеналу». І дуже вчасно з'явився варіант з орендою у луцьку «Волинь», де, як хочеться вірити, Аржанов проявить всі свої ігрові достоїнства не гірше, ніж у Запоріжжі.

10. Григорій Ярмаш (зима 2010-го; з «Ворскли» до «Зорі»)

Спрогнозувати те, що після успішного виступу за «Ворсклу» і дебюту за головну команду країни Ярмаш перейде саме в «Зорю», було дуже складно. Засоби масової інформації частенько «анонсували» інтерес вітчизняних грандів до персони Ярмаша (в першу чергу «Динамо», яке шукало достойну заміну Олегу Лужному). Але захисник після переходу не те, що в гранді, в середняку не зміг повністю реалізувати свій потенціал. Для більшості українських вболівальників футболіст Григорій Ярмаш запам’ятається яскравим персонажем у спектаклі «Ворскли», і лише блідою тінню самого себе у Луганську.

***

Цілком природно, що час від часу талановиті футболісти губляться при переході в більш сильну команду. Однак, краще вчитись на чужих помилках, а не на своїх. Зараз все більше тиражується інтерес з боку провідник клубів України до таких футболістів як Селін, Бутко, Безус, Громов, Голодюк та інших. Тож молодим гравцям треба добре подумати і розібратись, щоб їх трансфер не став переходом в нікуди.

Футбол.юа

 

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Вчора, 2016-12-09
Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Ну і ряха, з підручника .Ламбрози.! Не довіряє чиновникам,яких очолює?.Ну так поміняй! Лише не на "манів",досить вже,треба українців з титульної нації до влади ставити , а не своїх на грошо ......
Олег (2016-12-09 19:37:34)
Это тонкий намек на свою отставку по причине: не сработался с коллективом?...
Юрий (2016-12-09 17:53:23)
Саме тому прем"єр навіз в Україну своїх братів по крові з Ізраїлю, Польщі, Словенії... Бо не довіряє українцям розпродажу України - можуть здати народу......
Запорожець (2016-12-09 16:43:32)
Далекосяжна путінська провокація розрахована на дестабілізацію в Україні!"..диверсантка "Правого сектору" Лілія Коц заявила про причетність "Правого сектору" до розстрілів на ......
Володимир Марківський (2016-12-07 17:34:09)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-07 17:01:47)