Георгій Лавер про футбол та Київське Динамо

Георгій Лавер про футбол та Київське Динамо
— Георгію Михайловичу, звідки з’явилося захоплення футболом? У дитинстві це була ваша улюблена гра?— Як не дивно, ні. Я народився в простій закарпатській сім’ї, батьки займалися сільським господарством. У нашому селі Зняцево (Мукачівський район) діти в футбол практично не грали, лише зрідка гасали по полю з м’ячем, зробленим із ганчірок. Тільки коли вступив до Мукачівської гімназії, дуже захопився цією грою. Розповім такий випадок. У 1936 р., коли мені було 13, в Ужгороді проходив принциповий матч між місцевим СК «Русь» і командою «Батя» з чехословацького міста Зліна. То ми з однокласниками пішли на матч із Мукачева пішки, а це 40 кілометрів! Наша команда тоді виграла 4:1. Футболом у гімназії займалися дуже серйозно, тому й рівень команди був високий. У 1941 р. в Угорщині (до складу якої тоді входило Закарпаття) проходили змагання серед учнівських команд на престижний кубок Св. Василія. У них взяли участь 142 команди з усієї країни. Ми дійшли до фіналу і у вирішальному матчі грали проти суперників із угорського міста Дьєр. Зустріч відбулася в Будапешті, на трибунах було все керівництво Угорщини. То ми розбили суперників із сухим рахунком 6:0! Ніхто не міг повірити, що команда з якоїсь дрімучої провінції (так сприймали нашу область у Будапешті) грає в такий висококласний футбол.— А як закарпатський футбол виглядав на фоні українського?— Теж різко виділявся. Після включення області до складу України проводився перший повоєнний чемпіонат КФК (колективів фізичної культури) — це було в 1946 р. Створений на базі СК «Русь» ужгородський «Спартак», у складі якого грав і я, одразу став чемпіоном України. А потім повторив цей успіх у 1950 і 1953 роках.— Тодішні вболівальники теж відзначалися емоційністю?— Ще й як! Трибуни завжди були заповнені вщерть, глядачі «окуповували» навіть дерева навколо стадіонів. Пристрасті дійсно кипіли неабиякі. Пригадую такий епізод. Після війни ужгородський «Спартак» приймав мінський ОБО (Окружний будинок офіцерів). Матч відбувся 9 вересня, на День танкіста. Перший тайм ми програли 0:2, і в перерві до роздягальні зайшов голова Народної ради Закарпатської України Іван Туряниця (перша особа в області). «Хлопці, ви мене ганьбите, — каже. — Я не знаю, куди очі подіти від сорому. Ну, невже ви не можете показати цим «крумпляникам» їхнє справжнє місце?» І його слова вплинули. За десять хвилин другого тайму ми зрівняли рахунок, а потім забили ще один гол. Трибуни ревіли від захвату, а в суперників це викликало справжню лють. Коли наш гравець випадково збив із ніг одного з них, начальник мінської команди, майор, що перебував «під градусом», закричав військовим, які сиділи на трибунах: «Хлопці! Дивіться, ці гади знущаються з нас!» (насправді він вжив набагато міцніше слівце). І всі військові ринули на поле. Наші гравці кинулися врозтіч. Я вискочив на трибуну й змішався з уболівальниками. Один із них (це був місцевий лікар) швидко накинув на мою червону футболку свій піджак, чим врятував мене від розправи. Капітан нашої команди Д. Товт перестрибнув через огорожу й побіг уздовж Ужа. Цигани, що випасали там коней, моментально зорієнтувалися, в чому річ, посадили його верхи й допомогли втекти. Частина команди встигла забігти в роздягальню й забарикадуватися меблями. Найбільше не пощастило нашому гравцеві Айхерту, котрого військові наздогнали й жорстоко побили. Він кілька тижнів лежав у лікарні. Втихомирити розлютованих військових зумів лише комендант міста, який прибув на стадіон зі своїми бійцями. Так що пристрасті тоді дійсно вирували на повну…«РАДЯНСЬКІЙ ПРОПАГАНДІ БУВ НЕОБХІДНИЙ МІФ, ОСЬ ВОНА Й СТВОРИЛА «МАТЧ СМЕРТІ»— Розкажіть, як ви потрапили в київське «Динамо».— Ужгородський «Спартак» часто грав у Києві, і динамівці, яким дуже необхідний був центральний захисник, звернули на мене увагу. Але я категорично відмовився від їхньої пропозиції. Навчався тоді на історичному факультеті Ужгородського держуніверситету, закінчував 3-й курс і нікуди виїжджати із Закарпаття не збирався. Агітували мене дуже наполегливо, викликали навіть у КДБ. Казали, що без проблем переведуть у Київський університет, обіцяли дуже хорошу зарплату. І тільки зрозумівши, що переконувати дійсно марно, дали зворотний квиток до Ужгорода. До від’їзду ще залишався час, і я вирішив зайти до знайомого, що проживав у Києві. Його мама, почувши, в чому річ, вигукнула: «О, Боже! Невже ти відмовляєшся від шансу, про який багато хто би тільки мріяв?!» Я подумав і… залишився. Так у 1948 р. й потрапив до основного складу «Динамо». До речі, я став першим динамівцем, який навчався в університеті. Футболісти тоді не дуже цікавилися вищою освітою, тільки пізніше теж почали вступати в інститути. І то вчилися абияк — принесуть викладачеві залікову книжку, кинуть на стіл і заявляють: «Ставте оцінку, я футболіст». І ставили, адже команду опікало вище керівництво республіки. А я совісно відвідував лекції й чесно здавав усі сесії…— В яких умовах тоді жили динамівці?— Жили ми в готелі на Нивках. Номер на двох гравців, вигоди загальні в коридорі. Годували нас добре, але без делікатесів. Проста, здорова їжа. Часи тоді були нелегкі, післявоєнні. Пізніше мені виділили кімнату в комунальній квартирі прямо на Хрещатику. Зарплата в гравців була 1800 карбованців, за кожен виграш платили 10 відсотків преміальних. У ті часи «Динамо» (Київ) не вважалося елітою радянського футболу, хоч і було кращою українською командою. Воно розміщалося в середині і навіть кінці турнірної таблиці, а беззмінними лідерами були три московські клуби — ЦСКА, «Спартак» і «Динамо». Їхню гегемонію кияни припинили тільки в 1961 р. Але задатки майбутнього суперклубу вже проявлялися. У 1949 р. дублери київського «Динамо» вперше завоювали так звані малі золоті медалі Чемпіонату СРСР. За тодішніми правилами за дубль міг грати один гравець із основного складу, і це місце відвели мені. Півфінальний матч ми провели в Києві проти московського ЦДЧА, в якому з «основи» грав нападник В’ячеслав Соловйов (пізніше він став тренером київського «Динамо»). За 15-ть хвилин до закінчення матчу в наші ворота призначили пенальті, і до 11-метрової позначки підійшов Соловйов. Я вирішив провести проти нього психологічну атаку — наблизився впритул і сказав: «Б’юся об заклад на пляшку коньяку, що не заб’єш». І він дійсно влучив у перекладину. Той принциповий матч ми зіграли внічию 2:2, а у фіналі перемогли «Динамо» (Ленінград) із розгромним рахунком 7:0 і завоювали золоті медалі.— Ви були знайомі з багатьма старшими гравцями київського «Динамо». У тому числі учасниками так званого «матчу смерті»…— Так, гравці попередніх складів часто приходили на стадіон, ми спілкувалися з ними, як зі старшими колегами. Про «матч смерті», що відбувся влітку 1942 р. між командою «Старт» (утвореною з київських динамівців і столичного «Локомотива») і німецькою військової командою «Флакельф», неодноразово розповідав його безпосередній учасник Володимир Балакін. Ні погроз, ні покарань із боку німців у зв’язку з цією, як і попередніми іграми, не було. Пізніші арешти були пов’язані з крадіжками з хлібозаводу, де працювали футболісти. Чотирьох гравців розстріляли через рік за саботаж і підпільну діяльність. До футболу ці каральні акції не мали стосунку. Але радянській пропаганді був необхідний міф, і вона його створила.— Ви стали першим представником Закарпаття, який потрапив у київське «Динамо». Після вас закарпатців було дуже багато. Чим це пояснити?— Затребуваність закарпатців має два пояснення. По-перше, після війни знайти в Україні висококласних футболістів було дуже проблематично. А Закарпаття бойові дії зачепили менше, тому в тутешніх дітей, юнаків було більше можливостей тренуватися. Ну і, по-друге, віддача наших гравців на полі. Наведу таку статистику — з 1927 по 1992 рік заслуженими майстрами спорту стали 52 київські динамівці, кожен сьомий з яких — закарпатець. Видатний радянський тренер 60-х Андрій Старостін говорив, що в будь-якій сильній команді має бути один-два представники Закарпаття. Тому що вони ставляться до футболу так, як росіяни до лісозаготівлі — працюють на повну і не сачкують.Георгій Михайлович проживає в Ужгороді в приватному будинку недалеко від стадіону. Коли інтерв’ю наближається до завершення, його чарівна дружина Тетяна Павлівна пригощає нас домашнім вином, виготовленим власноруч господарем. Подружжя разом уже 58 щасливих років.— Розкажіть, як ви познайомилися з майбутньою дружиною.— Ми познайомилися, коли я жив у столиці. Моя дружина — киянка, і знаєте, вона не була на жодному матчі з моєю участю! Принципово не хотіла йти. Можна сказати, що її характер і став визначальним при моєму виборі. Адже за футболістами завжди бігали дівчата — це не секрет. Але я не сприймав таких всерйоз. А Таня трималася збоку, відчувалося, що вона — особистість. Ось я й звернув на неї увагу (сміється).— Що скажете про теперішній український футбол?— Я не ходжу на футбол, хоч і живу біля стадіону. Ну, як так може бути, що в закарпатській команді ФК «Говерла» залишився один гравець із Закарпаття, а всі інші легіонери? Не можу цього зрозуміти. Адже є діти, які люблять футбол, як і ми свого часу любили. З ними просто треба займатися, а займатися нікому. Щоб наша область купувала чужих гравців — це ганьба… Але я вірю, що настануть кращі часи…P. S. Редакція висловлює подяку спортивному журналістові Василеві Гаджезі за сприяння в підготовці матеріалу.Ярослав Галас, газета РІОВітаємо пана Георгія з 90-річчям. Міцного здоров'я та довгих літ життя
Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Вчора, 2016-12-05
Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Кацапській мові не місце в Україні доки москалі оккуповують українську землю. На Донбасі і в Криму повністю заборонено українську мову та освіту. Треба відповідати ворогам, завезеним з рязанщини-моско ......
Іван (2016-12-06 03:21:12)
Надо расследовать схемы, по которым Ляшко стал миллионером и приобрел ряд элитных квартир и апартаментов! Какие олигархи и за что ему платили!?...
Гость (2016-12-05 21:03:13)
Надо расследовать схемы, по которым Ляшко стал миллионером и приобрел ряд элитных квартир и апартаментов! Какие олигархи и за что ему платили!?...
Гость (2016-12-05 21:01:32)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-02 19:16:38)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-02 18:26:46)