Футбол Закарпаття. Як це було

Футбол Закарпаття. Як це було
Футбол у Закарпатській області Розвиток футболу Закарпаття тісно зв'язаний з історією цього краю. Вдячно дуже частій зміні державних границь та політичних режимів значна частина старшого покоління у ХХ століттю на протязі свого життя була громадяном чотирьох або п'ятьох держав таким чином, що вони границі рідного краю практично не переступили. Це були такі інциденти, які в других частинах світу зустрічалися дуже рідко. Разом з тим ці різні державні системи у кожному випадку приносили з собою різне культурне життя на других мовах та іншого характеру, сліди чого у цьому, етнично дуже рідкому регіоні можна опізнати до сьогоднішнього дня.Коротка історія Закарпаття у кінці ХIХ і в першій половині ХХ сторіччяПісля поразки Австрії в австро-прусській війні 1866 року, було створено двоєдину державу — Австро-Угорщину. На відміну від австрійських Галичини і Буковини, які за конституцією 1867 складали окремі автономні області зі своїми сеймами (органами місцевого законодавства і самоврядування), Закарпаття безпосередньо входило до складу Угорського королівства. Територія Закарпаття входила до складу чотирьох комітатів Угорського королівства — Берег, Марамарош, Унґ і Угоча. У 1896 року в країні проходило празднування 1000-річчя прибуття угорського народу на цю територию: у Будапешті была відкрита Виставка тисячоріччя, передали в експлуатацію проспект Андраші та побудовану під ним Підземну залізницю, яка тоді була другою у Європі після Лондонської підземки, а також у центрі міста відкрили Великий круговий проспект. На честь вождів семи угорських племен, які завоювали ці края у семи містах Угорщини, в т.ч. і у мукачівському замку були встановлені Памятники 1000-річчя. Адміністративні одиниці Угорщини до Першоі світової війни не рахувалися єдиним історічним регіоном. Закарпаття у минулі століття завжди було територією із змішаним населенням. Згідно даних переписі населення 1910 р. у чотирьох комітатaх мешкало 848428 осіб. З них нараховувалось 356067 мешканців русинської, 267091 угорської, 94273 румунської, 93047 німецької і 37950 словацької національності. Разом з тим ці дані не дають точної картини тому, що 128791 євреїв тоді було зачислено до угорського чи німецького населення.Після розпаду Австро-Угорщини у 1918 і 1919 роках утворилася низка держав, зокрема й Чехо-Словаччина. Згідно рішенням Мирової Конференції в Парижі територія Закарпаття потрапила до Чехословаччини, але у березні 1939 року згідно з рішеннями Віденьского арбітражу від 2 листопаду 1938 р. та від 30 серпня 1940 р. Закарпаття, Північна Трансільванія і Секейський край знова увійшли ло складу Угорщини. Закарпаття зовсім до весни 1944 р. вважалося спокійним місцем в тому світі. Разом з тим після окупації краю німцями життя там корінним чином змінилось, участилися репресії та арештування.Червона армія увійшла до Ужгороду 27 жовтня 1944 року і згодом на Закарпатті було проголошено самостійну державу — Закарпатську Україну зі своїм урядом — Народною Радою. Це державне утворення проіснувало лише до липня 1945 року, коли відбулося возз'єднання з УРСР на підставі волевиявлення населення краю через прийняття Першим З'їздом народних комітетів Закарпатської України постанови «про возз'єднання з Радянською Україною».Коротка історія футболуМайбуть найбільш відомий вид спорту у цілому світі — це футбол, який з'явився у Європі на початку ХIХ сторіччя. Подібну до сьогодняшньої ігру в Англії грали школяри у 1820-х роках і тоді вже діяли певні правила, коли встановили розмір поля, кількість ігроків, тощо. Перше любительске футбольне товариство (FC Sheffield) было створено у Англии в 1857 р. Загальнопризнану систему правил ігры запровадили у 1862 р., а у слідуючому року школи та суспільні организації створили свою першу федерацию (Football Association). Після цього футбол, за винятком ЗША і Японії, практично всюди став самим популярним зрівняно з другими іграми з м'ячем. На протязі декількох десятків років у Європі майже у всіх країнах з'явились футбольні дружини, які в першу чергу застосовували англійський стиль ігри.Підстави розвитку закарпатського футболуВ Угорщині цей вид спорту вперше був згаданий, як «англійська ігра ногам» у книзі «Атлетичні заняття», написаної у 1879 р. Лайошем Молнаром і графом Микшем Естерхазі. У 1882 р. у будапештській реформатській головній гімназії вже было створено спортивне товариство. Після цього у всій країні приступили до створення атлетичних і футбольних команд і клубів, а у 1891 р. в Будапешті вперше провели угорські спортивні змагання учнів. У послідуючи роки були створені будапештскі спортивні клуби «ФК Уйпешт» у 1885 р., «MTK» у 1888 р., «БТК» у 1897 р., «ФТК» у 1899 р. і «ФК Кишпешт» у 1909 р. Федерація футболу Угорщини свою діяльність розпочала 19 січня 1901 р., внаслідок чого на початку ХХ століття стало більше передових футбольних команд. У Закарпатті розвиток спорту розпочався також у вісьмидесятих роках XIX сторіччя. Футбол англійського типу в Ужгороді розпочали грати у 1893 р. учні старших класів учбових закладів. Першу офіціальну футбольну зустріч між дружиною Будапештського атлетичного клубу (БАК) та подкріпленою віддихаючими у місті будапештськими студентами збірної учащихся Ужгорода, однако, провели тільки 15 серпня 1901 р. Символично цей день був прийнятий днем створення Федерації футболу Закарпаття. В послідуючи роки ігра швидко стала популярною у Собранцах і Великому Березному, а піздніше і в Мукачеві, Берегові, Виноградові, Хусті та в декількох других містах края. Подібний розвиток дістав футбол і на чехословацьких територіях. 15 серпня 1925 року в ужгородському клубі «Гніздо» патріоти-ентузіасти обрали комісію у складі трьох чоловік — Августина Лавришина, Сергія Єфремова та Теодора Ортутая, які проголосили створення нового спортивного клубу «Русь» (Ужгород).На зборах обрано перший склад функціонерів клубу: головою став — Ілля Гаджега, заступником голови — Едмунд Бачинський, секретарем та керівником футбольної секції — Августин Лавришин. Кольорами клубу обрали зелено-червоні, а емблемою — офіційний герб краю: ліворуч синьо-жовті смуги, а праворуч червоний медвідь. Перший офіційни поєдинок СК «Русь» зіграла 4 червня 1926 року.Перший герб клубу, який повторював тодішній герб Підкарпатської РусіСуперником СК «Русі» став другий ужгородський клуб ЧсСК. Перший млинець для «Русі» вийшов гливким, результат матчу — 0:2 на користь ЧсСК.Перші тренування проводилися на футбольному полі УАК, а з 1927 по 1930 рік на стадіоні чехословацького спортклубу (ЧсСК). Уже з літа 1930 року футбольна команда «Русь» грала на своєму власному полі, побудованому частково на кошти, подаровані заможними членами та прихильниками клубу та банкові позики (векселі). Футболістами СК «Русь» були аматори. Учні вчительської семінарії, гімназії, вчителі та службовці гордилися тим, що могли одягнути на себе блакитну футболку з тодішнім гербом Підкарпатської Русі. Футболісти основного складу і дублери, незалежно від своїх професій два рази на тиждень (по вівторках і четвергах) приходили на тренування, а в суботу та неділю — грали у товаристських чи календарних матчах.У другій половині 1926 року «Русь» провела ще кілька товариських матчів. У 1927–1928 роках СК «Русь» зіграла з перемінним успіхом у декількох десятках матчів, у тому числі й двох міжнародних, які відбулися 31 травня та 1 червня 1927 року у Львові. Суперником закарпатців була місцева команда СК «Україна». Результат обох матчів — 3:3.СК «Русь» бере участь і у календарних іграх чемпіонату краю серед слов'янських команд, де двічі поспіль займає друге місце після ЧсСК (Ужгород). У 1929 році «Русі» вперше вдалося стати чемпіоном не лише краю, а й Східної Словаччини, обігравши чемпіона ЧсСК (Кошице) з рахунком 2:1. У цьому ж році ужгородська команда попала у фінал першості Словаччини, проте внаслідок суб'єктивного суддівства поступилася чемпіону ЧСР-ШК (Жиліна), з рахунком 2:3. У 1930–1932 роках «Русь» знову бере участь у фінальних іграх чемпіонату Словаччини.СК «Русь» (Ужгород) за часи виступів у чемпіонатах ЧехословаччиниПереломним для команди можна назвати 1933 рік, коли вона вчетверте поспіль виграла чемпіонат Підкарпатської Русі та Східної Словаччини, взяла участь у фіналі загальнословацького чемпіонату, де зустрічалися ЧсСК (Братислава), ШК (Жиліна) та «Русь» (Ужгород). Після проведення календарних зустрічей із ЧсСК 3:2 та 0:0, із ШК 1:3 та 4:0, СК «Русь» набрала 5 очок при співвідношенні забитих і пропущених м'ячів (8:5), і вперше за час свого існування стала чемпіоном Словаччини серед слов'янських футбольних команд.У 1934 року було реорганізовано усю систему національного чемпіонату. Із кращих футбольних команд створювалися так звані з«дивізії», яких було п'ять: середньочеська, дивізія чеської провінції, моравсько-сілезька, словацько-підкарпатська та дивізія німецького союзу. Тобто, система розіграшу футболу у ЧСР проводилася за національним принципом. Словацька дивізія була розділена на дві групи — Західну (команди західної і середньої Словаччини) та Східну (команди східної Словаччини і Закарпаття). На підставі попередніх спортивних результатів у Східну Словацько-Підкарпатську дивізію було включено дві найсильніші слов'янські команди («Русь» та ЧсСК (Ужгород)) і дві угорські футбольні дружини, які у своєму національному розіграші зайняли перші два місця (МШЕ (Мукачево) та БФТК (Берегово).У першому розіграші східнословацької-підкарпатської дивізії «Русь» виступила досить вдало: провела 12 матчів, набрала 18 очок і посіла перше місце. У фінальній першості Словаччини у першому колі вона переграла за сумою двох матчів ФТЦ (Філяково) 2:0 та 1:2. Далі суперниками «Русі» були футболісти ЧсСК (Братислава). Попри те, що після першого матчу ужгородці вигравали 3:1, та це не допомогло їм переграти братиславський футбольний клуб. У другому матчі братиславці з аналогічним рахунком переграли «Русь», а в вирішальній грі на нейтральному полі ужгородці поступилися словакам 0:2 і втратили звання чемпіона Словаччини.Але справжній успіх прийшов для «Русі» у 1936 році. Через 11 років свого існування «Русь» домоглася свого найбільшого успіху. Вдруге ужгородці стають переможцями східнословацько-підкарпатської дивізії 1935-36 років. «Русь» виборола перше місце у своїй групі, і отримала право брати участь у майбутніх фінальних іграх Словаччини. За звання чемпіона Словаччини 1936 року ужгородці боролися з переможцем західнословацької дивізії — командою ФТЦ (Філяково). Перший матч закінчився з рахунком — 1:1, а у матчі-відповіді ужгородці здобули перемогу 2:1 та вдруге завоювали звання чемпіона Словаччини і право боротися за вихід до національної ліги.У боротьбі за путівку до вищого дивізіону компанію ужгородцям склали переможці Чеської, Моравсько-Силезької та Німецької дивізій: «Вікторія-Жижков» (Прага), СК «Градець-Кралове», «Батя» (Злін) та «Шумперк» (Меріш-Шемберг).Закарпатці достойно виступили у групі і набравши 8 очок, підійшли до останнього поєдинку, який мав проходити у рідних стінах проти фаворита групи, найбагатшої команди серед п'ятірки учасників — СК «Батя», яка належала взуттєвому королю Чехословаччини Яну Баті. Закарпатці впенено переграли команду зі Зліна і пробилися у загальнонаціональну лігу ЧСР. Саме в 1936 році футболісти «Русі» стали відомі всій футбольній Чехословаччині як «літаюча команда вчителів». Команда, мабуть, вперше у світі стала регулярно літати на офіційні матчі. Вже у кінці 1936 — початку 1937 року В.Федаком було зорганізовано підлітковий футбол у клубі, що з часом нараховував 120 чоловік. Було створено чотири дитячі та юнацькі групи, у яких 2 рази на тиждень проводилися тренувальні заняття, влаштовувалися товаристські, а згодом й календарні матчі з іншими дитячими та юнацькими командами міста. Саме з них розпочали свою футбольну кар'єру Д.Товт, М.Михалина, В.Гажо, В.Юхвід, М.Кречко, І. та Й.Богдани, І.Томаш, В.Вишньовський, В.Гаваш та інші.Після вильоту з національної ліги «Русь» знову займає своє місце у східнословацько-підкарпатській дивізії. Згодом «Русь» стає володарем Верховинського кубка (згідно з вказівкою східноугорського футбольного відділення у Дебрецені). Унаслідок цього «Русь» була допущена до розіграшу другої групи першості Угорщини.За 20-річну свою історію (1925–1945)«Русь» зіграла понад 36 міжнародних ігор, з яких 21 — з угорськими, 7 — румунськими, 5 — польськими і 3 — чехословацькими клубами. За період з 31 травня 1927 по 29 червня 1945 року вони виграли 11, у нічию зіграли — 6, а програли — 19 матчів. Співвідношення забитих та пропущених м'ячів — 84:92. 26 разів приймали закордонні команди на своєму полі і 10 разів побували в гостях: 4 рази в Румунії, по 2 рази у Польщі, Чехословаччини та Угорщині.Саме гравці «Русі», який в кінці 1945 року практично припинив існувати як спортивний клуб, стали ядром новоствореного клубу «Спартак» (Ужгород) у 1946 році, який прославив уже радянське Закарпаття на теренах Української РСР. Останній склад СК «Русь» був слідуючий: І. та Й. Богдани, П.Крайняниця, Г.Лавер, М.Михалина, К.Олаг, В.Пап, Ю.Палинчак, В.Радик, Д.Товт, А.Шандор, А.Шерегі, В.Вишнньовськи1, В.Юхвід. Вже восени 1945 року декількох гравців команди запросили до збірної Закарпаття, яка восени 1945 року стала чемпіоном першої післявоєнної Спартакіади України з футболу. Співвідношення забитих та пропущених м'ячів — 58:5. Все це в значній мірі впливало на розвиток закарпатського футболу у радянську еру.Футбол у Закарпатській областіУ січні 1946 року була створена команда «Спартак» (Ужгород). Цього ж року команда включилася у розіграш першості республіки з футболу, де брали участь 36 команд, розділених на чотири зони — центральну, південну, східну та західну. Послідовно перегравши двічі всі команди західної зони (лише одна нічия з львів'янами — 2:2), ужгородці вийшли у фінал. У фінальному турнірі, котрий відбувся у Києві у кінці липня, «Спартак» вперше завоював звання чемпіона республіки. Золотими призерами першості тоді стали: тренер Б.Вейг, О.Бокотей, капітан команди Д.Товт, Й.Біловарі, Г. Раковці, Г.Лавер, Я.Фабіян, О.Задор, М.Михалина, Р.Айгерт, В.Гайлик, К.Олаг, Ю.Фіялко, Г.Тесар (Темеші). У післявоєнні роки Закарпаття було одним із провідних футбольних регіонів України.У серпні—вересні 1946 р. відбувся турнір за право участі в першості СРСР серед команд майстрів. Ужгородці здобувають право виступати у другій всесоюзній лізі майстрів, беруть участь у розіграші Кубка СРСР, де виграли у «Динамо» (Ленінград) та зазнали поразки від московських одноклубників. До речі, це була єдина поразка «Спартака» в іграх сезону 1946 року). 1946 рік — перша зустріч ужгородців з флагманом українського футболу київським «Динамо», яка завершилась несподіваною перемогою спартаківців з рахунком 1:0.У сезонах 1947–1949 років «Спартак» гідно виступав у першості СРСР. У ці роки тут дебютували різні відомі футболісти. До успіхів «Спартака» долучився ще й мукачівський «Більшовик», який став чемпіони республіки 1947 року, учасником першості СРСР у другій групі команди майстрів у 1948–1949 рр. Саме це покоління гравців й поклало початок так званій «закарпатській футбольній школі».Після реорганізації чемпіонату СРСР (від Української РСР у другій групі могла виступати тільки одна команда) і «Спартак», і «Більшовик» знову взяли участь в першості Української РСР. Спартаківці виграли зональний турнір 1950 року й у фінальних іграх, котрі проходили у Києві, знову стали чемпіонами УРСР.Чудова сімка ЗакарпаттяЦе — 7 заслужених майстрів спорту: Михайло Михалина (1955), Йожеф Сабо (1967), Василь Турянчик (1967), Стефан Решко (1975), Василь Рац (1986), Іван Яремчук (1986), Йосип Беца (1991). У цей час Закарпаття стало справжнім футбольним Клондайком для цілого Радянського Союзу. З 1947 по 1991 рік у клубах вищої ліги СРСР грали понад сто закарпатців! Тренери робили паломництва на Закарпаття у пошуках талановитих футболістів по селах та містечках. Чимало клубів приїзджало сюди на перші весняні збори. Проводячи контрольні матчі з місцевими командами, пильне тренерське око обов’язково вихоплювало кілька здібних юнаків, яких відразу забирали з собою. Саме тоді народився вислів про «українську Бразилію», мовляв, футболістами тут не стають, а народжуються. У цей час Закарпаття дало Україні з десяток найвідоміших футболістів, які виступали за збірну Радянського Союзу: Йожеф Сабо, Василь Турянчик, Йосип Беца, Федір Медвідь, Стефан Решко, Василь Рац, Іван Яремчук, Віктор Пасулько, Іван Гецко. Грали закарпатці і за збірні Чехословаччини, Угорщини й України. Протягом півстоліття не можна було уявити київське «Динамо» хоча би без одного закарпатця на полі. Завойовували вони найпочесніші трофеї – в тому числі Кубок кубків (Стефан Решко, Василь Рац, Іван Яремчук) та Суперкубок УЕФА (Стефан Решко), ставали олімпійськими чемпіонами (Йосип Беца) та срібними призерами першості Європи (Василь Рац, Іван Яремчук). Показово, що в 1949 році у складі чемпіонів СРСР серед дублерів команди «Динамо» на гру виходило 9 закарпатців, котрі майже одночасно переїхали до Київа на протязі 1948 та 1949 років. У послідуючи два десятиріччя ця тенденція ще продовжувалась, але, нажаль, на сьогодняшний день той багатий потенціал повоєнних років просто вичерпався.Джерело:Labda
Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Далекосяжна путінська провокація розрахована на дестабілізацію в Україні!"..диверсантка "Правого сектору" Лілія Коц заявила про причетність "Правого сектору" до розстрілів на ......
Володимир Марківський (2016-12-07 17:34:09)
Готові взяти відповідальність за організацію та підтримку процесу формування галузевої політики по децентралізації в одному з таких секторів, як ЦНАПи, соціальний захист, охорона здоров'я, навкол ......
RevaA (2016-12-07 17:01:47)
Один из самых тупых вбросов) укро-жидовская хунта считает украинцев дураками,как и российские жидо-либеральные СМИ - россиян..кругом одни жиды))...
Царь Давид (2016-12-07 12:16:12)
Ну и зачем еще раз доказывать что вы умственноотсталая нация. Все давно это поняли...
петро нюхает зад (2016-12-07 10:53:48)
Стоны необоснованны.В конце концов в стране прошла РЭВОЛЮЦИЯ ГИДНОСТИ !Жить стало лучше,жить стало веселей!...
простофиля (2016-12-06 22:35:16)