Українські реалії лондонської Олімпіади

Українські реалії лондонської Олімпіади

Олімпійська фієста завершилася й залишила нам, як і очікувалося, масу вражень. Насамперед, попри песимізм окремих оглядачів, усе ж таки слід визнати: виступили ми непогано. 

Маємо 6 золотих, 5 срібних, 9 бронзових і 20 медалей у підсумку! Так, в Атланті-1996, Сіднеї-2000 та Афінах-2004 українці здобули 23 медалі, а в Пекіні — узагалі 27. Але, по-перше, ми стільки ж здобули на чемпіонатах світу в олімпійських видах програми минулого року. По-друге, в Атланті фінішували 9-ми, у Сіднеї — 21-ми, в Афінах — 12-ті, у Пекіні — 11-ті, а тепер — 14-ті. Потрапити ж до 15 кращих держав із тих 85-ти, котрі вибороли нагороди, не так уже й погано. Та й мали б  більше фарту, хоч би плюс одну золоту нагороду з тих 5 срібних, що виграли, і мали б теж 12-те підсумкове місце (на 10 — 12 місця, до речі, у підсумку й розраховували здебільшого аналітики). Крім того, різниця з першими трьома Олімпіадами не така вже й суттєва. А згадаймо, як до нас ставилися арбітри? Вони буквально вкрали в нас мінімум іще 2 – 3 нагороди. Тому в цілому хоч і могло бути краще, проте не так уже й погано є. До того ж  у веслуванні й боксі взагалі почуваємося світовими лідерами: майстри шкіряної рукавички після неперевершеного тріумфу на чемпіонаті світу 2011 року привезли додому 5 медалей із Лондона-2012 (2 золоті; при тому трьох учасників відверто засудили), а веслувальники (хоч і в різних видах), але — 4 нагороди (і теж два «золота»). Медалі ж у 9 видах спорту показали: ще не вмерла спортивна Україна! І це за неймовірно жорсткої конкуренції, коли в ряді випадків із психологічних тиском не справилися визнані авторитети… 

Кожна з медалей була здобута, що називається, потом-кров’ю. Чого варті лише «бронза» дівчат в естафеті 4х100м! Вони установили національний рекорд, а поступилися тільки спортсменкам із Ямайки та США… Словом, молодці. Честь та хвала всім нашим олімпійцям. Навіть тим, які лише просто поїхали на Олімпіаду. Адже вибороти ліцензію — уже міні-подвиг. Як тут не згадати кубертенівське, що головне на Іграх не перемога, а участь. Утім сучасний світ став таки прагматичним, і виграш, хочемо — не хочемо, а виходить на перший план. Адже в такий спосіб здійснюється своєрідна промоція держави, її реклама, популяризуються заняття спортом. Із цих міркувань подібні звитяги нам потрібні і в майбутньому. Вони ж, як відомо, творяться не на порожньому місці. Тому слід із перемог зробити висновки й розвинути успіхи. А ще проаналізувати невдачі й позбутися їх. 

А поразки були. Насамперед прикро, що українці не зуміли пробитися на Олімпіаду в ігрових видах спорту. Більше ми розраховували на представників кульової стрільби та лучників. Сильну в кількісному та якісному планах мали дружину дзюдоїстів, однак спортивна доля повернулася обличчям у бік суперників. Більше нагород могла нам дати й загалом фартова боротьба, особливо вільна. Здали позиції в плаванні. І тут наочний приклад того, як відсутність сучасної бази позначається на виступах спортовців. Більшого чекали й від майже 80 легкоатлетів, хоч і їм важко витримувати конкуренцію зі своїми закордонними суперниками без модерних манежів усередині країни. Послабилися позиції у вітрильному спорті. Тож у наступні передолімпійські роки роботи вистачатиме.

Сказане стосується й закарпатців. Останній раз на літній Олімпіаді область мала представника 2004 року — завдяки велогонщику Володимиру Думі.  До ХХХІ Ігор у Ріо-де-Жанейро ще є час, аби краяни дісталися до олімпійської Бразилії. Потрібно тільки добре попрацювати спортсменам і їхнім тренерам. Особливо хороші шанси є у фехтуванні, греко-римській боротьбі, дзюдо, гандболі (за умови, що національна жіноча команда здобуте путівку). А ще для олімпійського оптимізму не вистачає сучасних баз та інвентаря. Насамперед бідкаються легкоатлети, велоспортсмени, плавці, гімнастки, важкоатлети… Фактично успіхи закарпатського спорту в найближчій перспективі значною мірою пов’язані з побудовою сучасного спортивного комплексу. Адже істина відома: хочеш мати результат — укладай кошти. Правда, у час економічної кризи це особливо болюче питання. Утім якщо хочемо мати олімпійців, потрібно шукати й гроші на них.

Володимир Тарасюк

Знайшли помилку в тексті? Повідомте нам про неї: виділіть текст та нажміть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Loading...

Новини за темою

Останні новини

Інформаційне повідомлення
Коментувати новини на нашому сайті дозволено лише на протязі 30 днів з моменту публікації.

Новини партнерів

Останні коментарі

Сіоністи правлять Україною, а їм байдуже наскільки зубожіло населення України і скільки українців не доживуть до пенсії, бо вимруть від голоду і холоду... Сіоністам потрібна українська земля без украї ......
Веркблей (2017-04-22 18:08:23)
А гешефтники "саджають" тільки українців - крадії іншіих націй "нєпрікасаємиє"......
Гардистон (2017-04-22 17:41:34)
Проклятий Богом і людьми. Перший. Хто там в нас на черзі?...
Yevhen Horvat (2017-04-22 14:38:38)
Слухайте, панове журналісти, хто вас вчив так писати: "українська сторона має багато фактів, які бойовики застосовували до українців". Автор цих рядків сам собі уявляє, як можна проти когось ......
Yevhen Horvat (2017-04-22 14:27:08)
Знаєте, панове, це вже не смішно! Неназвані волонтери зафіксували докази розміщення в Криму якихось гвинтокрилів, які (ніби-то) можуть бути (а може й ні) застововані Росією для нападу на Україну. Ні д ......
Yevhen Horvat (2017-04-22 14:19:02)