У квітні, коли країна буде зайнята другим туром президентських виборів, приїзд представників ЮНЕСКО, певна річ, залишиться непоміченим. А вони, між іншим, їдуть з місією дуже важливою.
ЮНЕСКО спробує вкотре врятувати Київ – тобто те, що від нього ще залишилося. У лютому ця міжнародна інституція уклінно просила мера Кличка дати спокій Володимирській гірці й не будувати ані на ній, ані над нею жодних мостів. КМДА відреагувала так, як у відомому анекдоті: "Той лист, де ти просиш у мене гроші, я не отримував". Мерія та міська адміністрація заперечують, що отримали від ЮНЕСКО зауваження та попередження. Єдине, що підтверджує сам Кличко, так це зустріч з цією організацією вже найближчим часом.
Але якщо у місті все благополучно, навіщо тоді до нас їде ЮНЕСКО? Заради прекрасних очей Віталія Володимировича?
Насправді ж річ у тім, що Кличко таки почав реалізовувати свій проект з побудови Вавилонської башти київського розливу. Це, звісно, метафора, бо насправді йдеться про велосипедно-пішохідний міст через Володимирський узвіз, який об'єднає схили Володимирської гірки з територією парку "Хрещатий". Два питання "як?" і "навіщо?", природно, першими спадають на думку. Почнемо з "як?", бо "навіщо?" – це, радше, риторична репліка.
Отже, для того, щоб спорудити міст, треба забити у схили гори залізобетонні палі. Приблизно 400 штук. Грунти там зсувонебезпечні, тобто є колосальний ризик того, що вся Володимирська гірка разом із пам'ятником князеві поповзе униз. Певна річ, що Кличка це ані найменшою мірою не зупиняє. Бо "слабоумство та відвага – наше все". До речі, щоб було куди увіткнути палі, на горі вирубують зелені насадження, котрі досі своєю кореневою системою стримували зсувні процеси. Тобто небезпека оповзня зростає у рази.
Цікаво, що коли у ХІХ столітті Володимирську гірку тільки облаштовували, на трудомісткі дренажні роботи тодішня міська влада виділила грубі гроші. Нинішні її "наступники" також не шкодують коштів зі столичного бюджету, аби помножити ці зусилля на нуль. Ціна питання складає 260 мільйонів гривень – саме стільки треба, щоб "добити" визначну гору.
І не тільки гору. Судячи з проекту веломосту, його конструкція, спускаючись до підніжжя гори, робить якийсь дивний зиґзаґ над архітектурним комплексом, що має статус пам'ятника на честь Хрещення Русі (а також Магдебурзького права) – колони тосканського ордена на арочній основі і монументальних кам'яних сходах, що підводять до колони з гори.
