7 найважливіших зовнішньополітичних і економічних питань, які світ повинен вирішити в 2019 році

7 найважливіших зовнішньополітичних і економічних питань, які світ повинен вирішити в 2019 році
Передбачати головні світові теми прийдешнього року – заняття невдячне. Але ми все одно спробуємо

Нехай це і є кліше, але у світі дійсно панує бардак. Рідка криза суворо за календарем, розтягуючись на місяці, роки, а часом і десятиліття. Тому пророкувати головні теми 2019 року – справа ризикована. Але чого на світі не буває.

Гарячі теми-2019, найпевніше, виявляться всім добре знайомими. Північна Корея, Китай і Близький Схід продовжать тяжіти над порядком денним і визначатимуть зовнішню політику США. Ряд країн, зокрема демократичних, продовжить фліртувати з авторитаризмом. Президент Дональд Трамп і далі писатиме твіти і, ймовірно, полається ще з яким-небудь світовим лідером.
Не будемо брехати, ніби нових зіткнень не виникне. Виникне, ще й як!
Однак ми можемо бути більш-менш упевнені, що деякі зарубіжні події і надалі залишаться в центрі світової уваги. Отже, без зайвих прелюдій, ось сім головних тем, за якими доведеться стежити у 2019 році.
Брексит: чи домовляться сторони? А може, розлучення зовсім скасовується?
Велика Британія вступає в новий рік обтяженою низкою політичних криз. Угоди з Європейським Союзом щодо Брекситу прем'єр-міністр Тереза Мей досягла, але це всім настільки не до смаку, що вона зняла її з парламентського голосування, запланованого на грудень. Невдовзі проти неї повстала її ж Консервативна партія. Бунт вона вгамувала, але становище її залишається хитким.
Нове голосування щодо угоди стосовно Брексита Мей запланувала на 14 січня, але й у новому році це навряд чи ні з сього ні з того сподобається парламенту. Що ж змінилося? Нове голосування відбудеться набагато ближче до граничного терміну – 29 березня 2019 року.
Якщо Велика Британія угоду про вихід до того часу так і не ратифікує, їй доведеться покинути Євросоюз без усякого договору. А цей сценарій більше скидається на роман-антиутопію: збої в постачанні продовольства, дефіцит ліків, скасування авіарейсів і кілометрові черги в портах. Уряд Мей активно будує надзвичайні плани на той випадок, якщо доведеться піти "по-англійськи", але що менше часу залишається до дати виходу, то жахливішим уявляється такий результат.
Ось чому дедалі голосніше лунають крики про повторний референдум, "народне голосування", яке й вирішить майбутнє Брексита. Найбільш імовірним скидається один із варіантів: це все переграти і залишитися в Європейському Союзі як ніби нічого не було.
Супротивників виходу з Євросоюзу додалося, позаяк багато хто усвідомив, що обіцянки "брекситерів" насправді зовсім не такі вже й солодкі, проте розкол у країні триває.
І що б не сталося 29 березня 2019 року, чимало британців будуть глибоко розчарованими.
Торговельна війна США і Китаю: Людина-тарифікатор завдає удару
У кулуарах саміту "Великої двадцятки" в грудні США і Китай досягли скромного компромісу щодо торгівлі. Трамп погодився відкласти підвищення тарифів на китайські товари на загальну суму в 200 млрд дол., заплановане на 1 січня, запропонувавши натомість 90-денне відтермінування для переговорів щодо нової торговельної операції.
Переговори, як повідомляється, заплановано на січень, але результат їх передбачити важко. На думку експертів, прогрес є можливим у таких питаннях, як мита або торговельний дефіцит, а США мають величезний торговельний дефіцит з Китаєм, який Трамп і збирається зменшити.
Почасти це пов'язано з тим, що нинішні мита боляче б'ють по американській економіці, проте і Китай починає відчувати економічний спад. Щодо інших питань – таких, як захист інтелектуальної власності, – обидві сторони, як і раніше, далекі від взаєморозуміння.
Водночас напруга між двома країнами зростає щодня. Відносини похитнулися після арешту фінансового директора Huawei Мен Ваньчжоу за порушення санкцій щодо Ірану (причому під перехресний вогонь потрапила Канада). Крім іншого, арешт слід розглядати і як попереджувальний постріл США на тлі побоювань через китайське шпигунство. Услід за цим США висунули звинувачення двом хакерам, які, ймовірно, пов'язані з китайським керівництвом. За даними слідства, вони проникли в ділові та урядові мережі в ряді країн з метою крадіжки секретних даних.
Між тим президент Сі Цзіньпін провів значну консолідацію влади і здавати міжнародні позиції в новому році, схоже, не збирається. У своїй промові минулого тижня Сі висловився на захист власної політики і прогнозує подальше зростання Китаю. До подробиць торговельної війни зі США він не вдавався, але повідомив, що "ніхто не має права диктувати китайському народові, що можна і чого не можна".
Це означає, що 2019 рік для двох світових наддержав стане непередбачуваним. Може вийти так, що США і Китай досягнуть угоди, а, можливо, й навпаки: все розсиплеться, і торговельна війна розпочнеться з новою силою.
Демократія в небезпеці
"Нас гнітять демони націоналізму, антисемітизму й екстремізму", – заявив французький президент Еммануель Макрон у листопаді на заході з нагоди 100-річної річниці перемир'я, що поклало край Першій світовій війні.
Макрон провів паралелі між тією епохою і нинішньою, коли країни дедалі більше замикаються на собі, а демократичні інститути слабшають.
У 2018 році Угорщина і Польща ще глибше занурилися в безодню авторитаризму. Президентські вибори в Бразилії виграв праворадикал і гарячий прихильник диктатури Жаїр Болсонару. Президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана було переобрано на черговий термін з розширеними повноваженнями. Нікарагуа охоплена політичною кризою, а президент Даніель Ортега бере громадянське суспільство і вільну пресу в шори.
Майбутній рік стане ще одним випробуванням для демократичних країн, причому як розвинутих, так і таких, що розвиваються. Украй праві партії продовжать свою підривну роботу з дестабілізації Європи. У двох великих демократіях Індії та Нігерії відбудуться гострі вибори, які, можливо, призведуть до зміні курсу. Америці, яка вважається лідером вільного світу, прийдешнього року, можливо, доведеться самій повести боротьбу за верховенство закону і його інститути на тлі розколотого Конгресу і численних розслідувань проти президента.
Цей список можна продовжити, однак протягом останніх тижнів 2018 року в Угорщині відбулися антиурядові демонстрації. Багатотисячні акції протесту проти нападу на опозиційного політика відбулися й у сербській столиці Белграді. Під тиском громадянського суспільства Польщі довелося скасувати заплановану чистку судової системи. Зростання авторитаризму наштовхується на опір.
2019 рік покаже, хто візьме гору і де.
Північна Корея: Другий саміт або дещо гірше?
20 грудня Центральне телеграфне агентство Кореї, офіційний рупор режиму, опублікувало заяву, в якій сказано, що Північна Корея не проводитиме денуклеаризації доти, поки США не усунуть ядерну загрозу з Корейського півострова і з усього регіону.
"По суті, посил такий: ми, звісно, почнемо роззброюватися, але, цур ви перші, а до того ми від ядерної зброї не відмовимося", – повідомив мені професор політології Массачусетського технологічного інституту Віпін Наранг, експерт з Північної Кореї.
Чи Трамп і надалі вдаватиме, ніби все йде саме так, як він говорить, або нарешті змириться з очевидною реальністю? А вона така, що Пхеньян не тільки не збирається йти на денуклеаризацію, але й, навпаки, нарощує свою ракетну програму. І якщо Трамп нарешті визнає, що його чарівні листи до Кім Чен Ина позбавлені будь-якого сенсу, то які інструменти залишаться в арсеналі його адміністрації, щоб протистояти північнокорейській загрозі?
Все це також може підвести Трампа до зіткнення з власною адміністрацією, пророкує Наранг. Держдепартамент чудово розуміє, що Північна Корея грає не за правилами, але Трамп (а він своїх помилок не визнає ніколи) продовжує ганяти химери.
Північна Корея при цьому розігрує свою партію спритно. Вона спокійно розширює і поглиблює свою збройну програму. "Все, що від них вимагалося, це лежати тихо і не висовуватися, і протягом останніх кількох місяців вони вельми досягли успіху", – вважає Наранг.
Якщо Кім продовжить у тому ж дусі, він свого доб'ється, і новий саміт з Трампом у 2019 року відбудеться.
Саудівська Аравія, Ємен і шоу Мухаммеда ібн Салмана
Мабуть, найбільше нарікань наступного року викличе партнерство між США і Саудівською Аравією. Світ ще не оговтався від шоку після вбивства журналіста-дисидента Джамаля Хашоггі і тим, яку роль у ньому, ймовірно, зіграв принц-наступник Мухаммед ібн Салман, фактичний правитель саудівської держави.
Загибель Хашоггі зірвала з нього маску прогресивного реформатора, оголивши його прагнення влади, потяг до прикручування гайок, а також його роль в єменському конфлікті, який вже призвів до гуманітарної кризи. "Світ звернув свій погляд на справжній образ Мухаммеда ібн Салмана", -    прокоментував Крістіан Коутс Ульріксен, фахівець з питань Близького Сходу з Інституту Бейкера.
"Гадаю, у 2019 році ми побачимо продовження. Один із ключових сюжетів 2019 року буде такий: саудити помислили собі, що Білий дім розпинається за Салмана. Білий дім насправді спробує його захистити, але потім усвідомить, що вже пізно", – додав він. 
Основна причина, чому Білий дім не прийде Мухаммеду на визвіл, – це Конгрес. Трамп рішуче відмовився покласти особисту відповідальність за смерть Хашоггі на нього, через що посварився як з республіканцями, так і з демократами. У грудні Сенат ухвалив історичну резолюцію, яку підтримали обидві партії, щодо припинення військової підтримки просаудівської коаліції в Ємені та знову закликав засудити Салмана за вбивство Хашоггі.
Далі цей законопроект навряд чи піде, однак прогресивне крило в Конгресі, а в ньому більшість мають демократи, все ж наполягає на пріоритетному розгляді.
Крім того, демократи мають намір довести до кінця розслідування фінансів Трампа і його зовнішніх зносин та вже дали зрозуміти, що ділові зв'язки Трампа із Саудівською Аравією також потраплять під пильну увагу слідчих.
У більш широкому сенсі американську військову підтримку саудівської кампанії в Ємені спробують зупинити представники обох партій. Очікується, що глибока гуманітарна криза, що вразила країну, в 2019 року лише посилиться. Вже нині допомоги потребують 75% єменців.
Хоча під завісу 2018 року зажевріла надія на мирні переговори, реальне розв'язання конфлікту видається малоймовірним. Мухаммед ібн Салман оголосив повстанцям-хуситам, яких підтримує Іран, війну до переможного, чим підштовхнув їх ще ближче до Тегерана. Щоб саудити раптом відступили – це малоймовірно.
Ібн Салман і його влада над Саудівською Аравією стануть однією з головних тем прийдешнього року. "Уявіть собі, що вся влада зосередилася в руках однієї людини, і ця людина, 33-річний чоловік, не знає упину", – каже Ульріксен.
Світ на Близькому Сході: Кушнер нарешті покаже світові свій план
Трамп якось говорив, що якщо мир на Близький Схід не принесе Джаред Кушнер, його зять та старший радник, це не до снаги нікому. Що ж, 2019 рік виведе його на чисту воду. Як повідомляється, адміністрація оприлюднить свій план щодо ізраїльсько-палестинського врегулювання. В ідеалі це станеться до виборів в Ізраїлі.
18 грудня колишній посол США в ООН Ніккі Гейлі анонсувала новий план, хоча конкретних деталей і не навела. Вона сказала, що ця пропозиція буде на руку палестинцям і принесе деякі ризики для Ізраїлю. Вона назвала його "вибором між перспективним майбутнім, яке відкидає застарілі та нереалістичні вимоги минулого, і неясним майбутнім з переговорами, які вже зарекомендували себе провальними".
Багато хто визнав це відмовою від палестинських вимог, які історично підтримувалися арабськими та європейськими союзниками, повернути всі землі, окуповані Ізраїлем з 1967 року, і встановити столицю в Східному Єрусалимі. Декілька європейських країн вже оголосили будь-який план, що не враховує цих положень, "заздалегідь нежиттєздатним".
Сам Кушнер з попередніх чернеток мирного плану сміявся, кажучи, що вони наплодили "безліч помилкових реалій". Але шанси, що вони разом з посланником Трампа на Близькому Сході Джейсоном Грінблаттом насправді запропонують щось таке, на що погодяться палестинці, відверто незначні.
Адміністрація Трампа, по суті, сама відкинула палестинців: вони відмовилися брати участь у переговорах після того, як США в травні минулого року перенесли своє посольство з Тель-Авіва до Єрусалима. Розкол посилили інші репресивні заходи щодо палестинців, зокрема рішення США припинити підтримку палестинських біженців.
Кушнер розраховував, що план підтримає Саудівська Аравія і його приятель, але цей сценарій видавався відверто сумнівним навіть до скандалу довкола Хашоггі.
На цьому тлі, найімовірніше, виявиться, що план адміністрації буде до вподоби Ізраїлю, а це означає, що палестинці й близько до столу переговорів не підійдуть. Інше питання полягає в тому, чи провалиться план Кушнера по-тихому або викличе в регіоні новий виток напруги.
Росія, Росія і ще раз Росія
Що б там не говорив Трамп, новину про виведення американських військ із Сирії президент Росії Володимир Путін публічно привітав. Це те, чого Путін завжди домагався: щоб США забралися зі світової арени.
У 2019 році таких епізодів, можливо, побільшає. Міністр оборони Джеймс Меттіс, справжній прихильник НАТО, в грудні несподівано подав у відставку, повідомивши що не вірить, що Трамп високо цінує західні альянси, які слугують залякуванню Росії. Без стримувального впливу Меттіса, чиї повноваження спливають у лютому, Трамп, мабуть, почне дедалі активніше просувати свою позицію "Америка понад усе" за рахунок демократичних союзників США.
"Америка понад усе" цілком влаштовує Путіна: так він зможе і далі сіяти смуту в усьому світі. Свої операції з втручання у виборчі кампанії інших країн Кремль продовжує, розпалюючи ворожнечу не тільки в США, але й в інших потенційних гарячих точках, наприклад, на Балканах і в колишніх радянських республіках. Крім того, у 2019 році може відгукнутися російське захоплення українських кораблів.
І незважаючи на дивну дружбу Трампа і Путіна, розлад між двома країнами дедалі посилюється. У своїй промові 20 грудня Путін попередив про небезпеки ядерної війни через рішення США відмовитися від договорів про контроль над озброєннями епохи холодної війни. США дали Москві час до лютого, щоб та нарешті виконала умови Договору про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності. Ряд експертів прогнозує, що чергове порушення спровокує гонку озброєнь.
Над усім цим нависає тінь спецпрокурора Роберта Мюллера, який розслідує російське втручання у вибори 2016 року і можливу змову між Кремлем і штабом Трампа. Ряд ключових питань дотепер залишається без відповіді, але Мюллер, як очікується, випустить доповідь у 2019 році, і тоді американський народ і весь інший світ нарешті дізнаються про справжню роль Росії в нагнітанні розколу в американському суспільстві.
Нашли ошибку в тексте? Сообщите нам о ней: выделите текст и нажмите Ctrl + Enter. Спасибо!
Loading...

Новости по теме

Последние новости

Вчера, 2019-10-17
Информация
Комментировать статьи на сайте возможно только в течении 30 дней со дня публикации.

Обсуждения

Це вже навіть дурістю не слід називати - явні ознаки розумового розладу......
Зоотехнік (2018-04-17 20:06:47)
Звичайно ж у влади гешефтників грошей немає, бо всі гроші розкрадені і виведені за межі України......
Запорожець (2018-04-16 20:31:24)
Світовій спільноті треба відкрито говорити про економічну агресію сіоністів проти України - саме агенти сіонізму, які прийшли до влади розграбували Україну....
Гардистон (2018-04-14 18:19:00)
Ото такі "європейські цінності" - обстрілювати та руйнувати міста інших держав... Та й "русскіє братья" такі ж самі гади - лізуть усюди як свині......
Запорожець (2018-04-14 13:36:45)
За декілька століть нічого не змінилося у ставленні ляхів до українців. Досить вже базікати про "польських друзів" - і вивчали історію, і класиків читали, і бували і клятій Польщі....
Веркблей (2018-04-14 06:56:22)